Справа № 2-803/10

                                                      З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

                                                  Іменем   України

20 квітня 2010 року                             Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

                                                  головуючого             Дзюбича В.Л.,

                                                  з участю секретаря  Франчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,-

                                                                      в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, посилаючись на те, що 06.03.2001 року між сторонами укладено договір позики в сумі 1000 доларів США, підтвердженням якого є власноручно написана відповідачем розписка. Згідно вказаного договору, ОСОБА_2 зобов’язався повернути позивачу борг в строк до жовтня 2001 року, однак до вказаного терміну зазначені кошти повернуті не були. 13.05.2007 року відповідач написав нову розписку, в якій зобов’язався повернути борг до жовтня 2007 року, але на даний час вказане зобов’язання не виконано, а тому ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 8200 грн. боргу за договором позики, з урахуванням офіційного курсу долара США на день платежу, а також з урахуванням інфляції гривні – 3247 грн.; три проценти річних від простроченої суми, що складає 512 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, посилаючись на мотиви, викладені у позовній заяві, однак уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за договором позики від 13.05.2007 року в розмірі 5500 грн.; інфляційні за період з 01.10.2007 року по 31.03.2010 року в сумі 2992 грн., а також три проценти річних за останній рік в розмірі 165 грн.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, по невідомій суду причині, хоча про час та день слухання справи повідомлявся належним чином.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, про що не заперечив позивач.

    Дослідивши та оцінивши докази по справі, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступні обставини.

06.03.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно якого останній отримав від позивача грошові кошти в сумі 5500 грн. по курсу 5.5 доларів США і зобов’язався віддати позику до жовтня 2001 року, про що свідчить власноручно написана ОСОБА_2 розписка.

Як вбачається із розписки від 13.05.2007 року, ОСОБА_2 зобов’язався віддати кошти в розмірі 5500 грн. по курсу 5.5 доларів США до жовтня 2007 року.

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Частиною другою ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві кошти у такій самій сумі, що були йому передані позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином ОСОБА_2 зобов’язаний повернути ОСОБА_1 грошову суму за договором позики від 13.05.2007 року в розмірі 5500 грн. Однак, як встановлено в судовому засіданні відповідач не виконав своїх зобов’язань згідно укладеного договору позики.

У зв’язку із простроченням грошового зобов’язання за договором позики, відповідач за період з 20.04.2009 року по 20.04.2010 року зобов’язаний сплатити ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми в розмірі 165 грн., виходячи з того, що термін прострочення становить 365 днів (5500*3/100%=165).

Виходячи із даних Державного комітету статистики України у 2007 році, величина індексу інфляції в період з жовтня по грудень 2007 року становить 107,4 (102,9*102,2*102,1=107,4).

Як вбачається із зведеної таблиці індексів інфляції за 2008 рік величина інфляції становить 122,3, а за 2009 рік – 112,3.

Виходячи із даних Державного комітету статистики України у 2010 році, величина індексу інфляції в період з січня по березень 2010 року становить 104,7 (101,8*101,9*100,9=104,7).

На підставі вищенаведеного за період з жовтня 2007 року по березень 2010 року індекс інфляції суми боргу в розмірі 5500 грн. становить 2992 грн. (107,4*122,3*112,3*104,7*5500 грн./100%-5500 грн.=2992 грн.)

За таких обставин, суд приходить до переконання, що в даному випадку мають місце порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 5500 грн. заборгованості за договором позики від 13.05.2007 року; 165 грн. – три проценти річних від простроченої суми за останній рік; 2992 грн. індексу інфляції за період з жовтня 2007 року по березень 2010 року, оскільки ОСОБА_2 не виконав взяте на себе зобов’язання, згідно укладеного між сторонами договору позики. Окрім цього, з відповідача в користь позивача слід стягнути 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 86,57 грн. судового збору, повернувши ОСОБА_1 30,43 грн. судового збору, 12.11.2009 року надмірно сплаченого при подачі позовної заяви згідно квитанції № 1211.128.5.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 532, 611, 625, 1046 - 1050 ЦК України, ст.ст.10, 60, 84, 164, 213, 215 ЦПК України, суд,-

                                                                                в и р і ш и в:

      Позов задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 5500 (п’ять тисяч п’ятсот) грн. заборгованості за договором позики; 165 (сто шістдесят п’ять) грн. – три проценти річних від простроченої суми; 2992 (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто дві) грн. індексу інфляції; 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 86 (вісімдесят шість) грн. 57 коп. судового збору.

    Повернути ОСОБА_1 30 (тридцять) грн. 43 коп. судового збору, 12.11.2009 року надмірно сплаченого при подачі позовної заяви згідно квитанції № 1211.128.5.

        Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити рішення суду в загальному порядку. Рішення  суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

    У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Головуючий                                      Дзюбич В.Л.