Справа 2-476/2010р.                                                    

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М                У  К  Р  А  Ї  Н  И.

07 квітня 2010    року                   Ніжинський міськрайонний суд в складі:

                                                                  головуючого судді  СКАЛОЗУБА О .М.,

                                                                  при секретарі  Полєтавкіній М.О.,

                                                                  за участю  представників позивача,відповідача,                                                                

                    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ніжина цивільну справу  за позовом   Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат на відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

  Ніжинський міжрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах  держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині з позовом, в якому просить  стягнути з ОСОБА_1 на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині 4619 грн. 10 коп. відшкодування шкоди, завданої злочином, посилаючись на те, що 11 серпня 2004 року біля 23 години відповідач, керуючи автомобілем ГАЗ-3221 д/н НОМЕР_1 і рухаючись по автошляху Ніжин- Носівка в напрямку м. Ніжина, в районі заводу м'ясокостного борошна не впорався з керуванням автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху і здійснив зіткнення з автомобілем ГАЗ 32213 д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який рухався у зустрічному напрямку.

В результаті зіткнення водій ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Даний нещасний випадок визнано пов'язаним з виробництвом, про що свідчить акт про розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 17.11.2004 року та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом ,форми Н-1.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2005 р. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого статтею 286 4.2 КК України, як за дії, що виразилися у грубому порушенні п.2.9. Б; п.113; п. 13.3 правил дорожнього руху України, в результаті чого потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження тяжкого ступеня.

Дані обставини справи були досліджені судом з прийняттям відповідних рішень.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на  виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.199 року №1105, в зв'язку з вищевказаним нещасним випадком, провів наступні виплати : щомісячні  страхові виплати за період з 01.04.2007 р. по 30.04.2009 року в сумі 3618 гривень 05 копійок; індексацію за період з 01.04.2007р. по 30.04.2009р. в сумі 113 грн.. 00 коп.; відшкодування за медичне обслуговування в сумі 888 грн.. 05 коп.

Всього станом на 01.04.2007р. по 30.04.2009 р. відділенням виплачено 4619 гривень 10 копійок.

Виплати за період з 01.12.2004р по 31.03.2007р. стягнуті в судовому порядку, виконавчі листи знаходяться на виконанні у відділі ДВС Ніжинського МРУЮ.

Згідно ст. 1191 Цивільного Кодексу України Фонд від нещасних випадків має право зворотної вимоги - регресу до осіб, які винні в настанні нещасного випадку. В даному випадку це ОСОБА_1.

    Прокурор в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з вказаних в позові підстав..

    Представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині підтримала думку прокурора,просить позов задовольнити з вказаних підстав і вважає,що  з відповідача слід стягнути вказану суму,так як це пов»язано з шкодою,яка хоча і входить в поняття ризику,але  спричинена внаслідок злочину.

    Відповідач в судовому засіданні позов не визнав,просить відмовити в задоволенні позову і послався,що він все висловив в своєму запереченні,в якому зазначено, що ні основи законодавства, ні Закон  України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинили втрату працездатності", ні норми глави 67 ЦК України не передбачають право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором загальнообов’язкового державного соціального страхування згідно із законом, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.

               Вислухавши прокурора, представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині, відповідача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, заподіяну іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Разом із тим правовідносини, пов'язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 ЦК України.

Згідно зі ст. 980 ЦК України  предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких обставин за загальними правилами страхування страховик має право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, а в разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Ст. 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Преамбулою вказаного Закону N 1105-XIV передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Статтею 5 Закону N 1105-XIV визначено основні принципи страхування від нещасного випадку, якими зокрема, є обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю; обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків; формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 6 Закону N 1105-XIV суб'єктом страхування є страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Отже, страхування від нещасного випадку є обов'язковим особистим страхуванням.

Оскільки сфера дії Закону N 1105-XIV поширюється виключно на застрахованих осіб, страхувальників та страховика й цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами не врегульований правовий механізм відносин Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як страховика з іншими особами - відповідальними за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю застрахованої особи, до таких правовідносин слід застосовувати загальні положення ЦК щодо страхування.

         З урахуванням наведеного та з огляду на положення статей 993, 999 ЦК України Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як страховик за обов'язковим особистим страхуванням не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому, а тому в задоволенні позову Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині про стягнення на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині з ОСОБА_1 в порядку регресу витрат на відшкодування шкоди,заподіяної злочином,в розмірі 4619 гривень 10 коп  слід відмовити.

                 Керуючись ст.ст. 6, 20 Основ законодавства України “ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”., преамбулою, ст.ст. 5, 6, 27 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 року з послідуючими змінами і доповненнями, ст.ст. 512, 980, 993, 999 ЦК України , ст.ст.10,11,60, 79, 212-215,218 ЦПК України , -

в и р і ш и в :

      В задоволенні позову Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині про стягнення на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині з ОСОБА_1 в порядку регресу витрат на відшкодування шкоди,заподіяної злочином,в розмірі 4619 гривень 10 коп – відмовити.

                       На рішення може бути подано до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайсуд заяву про апеляційне оскарження рішення протягом 10 днів після його проголошення ,а апеляційну скаргу  протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.                            

                    Суддя                                              Скалозуб О.М.