Справа 2-254/2010 р.                          

                                                                        З А О Ч Н Е                                                  

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М’Я М                   У  К  Р  А  Ї  Н  И

                   18 березня 2010 року    

         Ніжинський міськрайонний суд в складі:

                                                          головуючого судді  -  СКАЛОЗУБА О .М.

                                                          при секретарі - ПОЛЄТАВКІНІЙ М.О.

                                                         за участю позивача, адвоката ОСОБА_1,

                    розглянувши у відкритому   судовому засіданні в залі суду м.Ніжин   цивільну справу  за позовом ОСОБА_2 до державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

                                                                     в с т а н о в и в:

             Позивач  в  своїй позовній заяві  і в судовому засіданні просить поновити його на роботі у Вагонній дільниці ст. Київ-Пасажирський в якості провідника пасажирського вагону Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП (цех 3 ) та стягнути з відповідача - Вагонної дільниці ст. Київ-Пасажирський на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23.11.2009 року на день прийняиття рішення в розмірі 10501 грн 84 коп посилаючись на слідуючі обставини : 02.06.2000 року між ним та вагонною дільницею Київ - Пасажирський був укладений контракт, на підставі якого він був прийнятий на роботу в якості провідника пасажирського вагону Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП (цех 3 ).

13.02.2004 року було укладено додаткову угоду до контракту за № 656. Строк дії основного контракту та додаткової угоди - до 23.03.2034 року.

Наказом № 2198/00 від 23.11.2009 року він був звільнений з роботи по п.8 ст. 36 КЗпП України.Вважає звільнення незаконним з наступних підстав.

Підставою звільнення за п.8 ст.36 КЗпП України є підстави, передбачені контрактом.

В наказі № 2198/00 від 23.11.2009 року не вказано жодної конкретної причини звільнення.Не вказана конкретна причина звільнення і в попередженні за №901 від 08 листопада 2009 року, яке вказане у наказі, як підстава звільнення.

П.18 Додаткової угоди до контракту № 656 передбачає випадки, в яких він може бути звільнений з роботи. Але, він не вчиняв ніяких дій, які б могли потягнути звільнення відповідно до контракту.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.

Крім того, 23 листопада 2009 року, коли було видано оскаржуваний наказ про звільнення мене з роботи, я хворів і знаходився на лікарняному (листок непрацездатності від 13 листопада 2009 року). Відповідно до ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

У разі незаконного звільнення з роботи працівник, згідно з ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

    На судове засідання, призначене на 18 березня 2010 року о 14 годині 30 хвилині представник відповідача не з'явився, про причини неявки свого представника відповідач суд не повідомив, відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового листа відправленим - судовою повісткою на 18 березня 2010 року  ДТГО «Південно –Західна залізниця» 09 березня 2010 року.

    Згідно ст. 169 ч. 4 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ст. 224 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивач ОСОБА_2  проти заочного розгляду справи не заперечував.

    Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає  задоволенню в зв'язку із наступним.

    Судом встановлено, що ОСОБА_2 наказом № 67 від 12 лютого 1996 року прийнято на роботу дублером провідника пасажирського вагону для проходження практики в поїзді.

    .06.2000 року між ОСОБА_2 та вагонною дільницею Київ - Пасажирський був укладений контракт, на підставі якого він був прийнятий на роботу в якості провідника пасажирського вагону Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП (цех 3 ). Згідно з п. 18 даного договору передбачені такі додаткові підстави припинення та розірвання контракту не передбачені чинним законодавством: за порушення митного Законодавства України;за безкоштовний проїзд пасажирів;за дворазове використання комплектів білизни;за порушення ПТБ та ПТЕ які завдали тяжкі наслідки;перевезення пасажирами багажу без квитанції понад норми.

При розірванні контракту з підстав, непередбачених чинним законодавством, звільнення провадиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України.

    .02.2004 року з позивачем укладено додаткову угоду до контракту за № 656. Відповідно до пункту 18 додаткової угоди «Працівник» може бути звільнений, а цей контракт розірваний з ініціативи «Роботодавця», до закінчення терміну його дії у разі:встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі;порушення митного Законодавства України;встановлення факту повторного використання постільної білизни, що може призвести до розповсюдження інфекційної хвороби;внесення недостовірних даних щодо обліку пасажирів та комплектів постільної білизни в бланк ЛУ-72/УЗ;незабезпечення своєчасних та безпечних умов проїзду пасажирів, їх посадки і висадки, що призвело до травмування або смерті пасажирів;допущення випадків пожежі в пасажирських вагонах, внаслідок недбалого ставлення до своїх службових обов’язків.

 При розірванні контракту з підстав, непередбачених чинним законодавством, звільнення провадиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України.

Попередженням № 901 від 08 листопада 2009 року позивача було попереджено, що у зв’язку з порушенням умов контракту № 103 від 02. 06.2000 р. його буде звільнено з роботи після двотижневого терміну з дня попередження за п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом.

 Наказом № 2198/00 від 23.11.2009 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_2 був звільнений з роботи, як це вказано в наказі , по п.8 ст. 36 КЗпП України на підставі, передбаченій контрактом.

Однак конкретні причини звільнення, пережбачені контрактом і додатковою угодою, в наказі і в попередженні не вказано, що є грубим порушенням чинного трудового законодавства.

Позивач перебував на лікарняному з 13.11.209 року по 26.11.2009 року, що підтверджується листком непрацездатності серії АБР № 330128.

    Згідно з наказом № 2198/00 від 23.11.2009 року ОСОБА_2 був звільнений  23.11.2009 року, тобто в період перебування його на лікуванні.

    Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

    Згідно з п. 17 постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

    Отже, порушуючи трудове законодавство ,відповідач звільнив позивача не тільки без зазначення вказаних в договорі і додатковій угоді  причини звільнення, а й у період його тимчасової непрацездатності.

    Відповідно до вимог ч.5 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

    Згідно із ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

    В довідці вагонної дільниці ст. Київ-Пасажирський N 532 від 02 березня 2010 року зазначено, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 складала 2709,28 грн.

Звідси, середній заробіток за час вимушеного, прогулу ОСОБА_2 з 23 листопада 2009 року по 18 березня 2010 року включно складає 10502,85 грн.. листопад 2009-2709 грн 28 коп621 роб деньх6= 774 грн08 коп .; /грудень,січень 2009 р,лютий2010 р-3міс.х2709.28 грн= 8127 грн 84 коп. ;березень : 2709.28:22х13= 1600 грн 93 коп ./

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню, а тому ОСОБА_2 потрібно поновити на роботі на посаді провідника пасажирського вагону Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП /цез 3/ державного територіально-газузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» з 23 листопада 2009 року та стягнути з БТГО «Південно-Західна залізниця» на його користь  10502 грн. 85 коп. за час вимушеного прогулу з 23 листопада 2009 року і на час постановлення рішення.

    Керуючись  ст.ст.233, 235 КЗпП України,  ст.10,11,60,174,212 -215,218, 224-228  ЦПК України- ,

                                                                       в и р і ш и в :

    ОСОБА_2 поновити на роботі на посаді провідника пасажирського вагону Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП /цез 3/ державного територіально-газузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» з 23 листопада 2009 року.

    Стягнути з БТГО «Південно-Західна залізниця» на користь ОСОБА_2 10502 грн. 85 коп. за час вимушеного прогулу з 23 листопада 2009 року і на час постановлення рішення.

    Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не більше ніж за один місяць підлягає обов’язковому негайному виконанню.

    Копія заочного рішення направляється відповідачу рекомендованим листом з повідомленням не пізніше 5 днів з дня його проголошення.

    Відповідачем може бути подано заяву до Ніжинського міськрайсуду про перегляд заочного рішення протягом 10 днів з дня отримання його копії.

         На рішення  може бути подано до Чернігівського  апеляційного суду  через Ніжинський  міськрайсуд заяву  про апеляційне оскарження  рішення протягом 10 днів  після його проголошення ,а апеляційну скаргу протягом  двадцяти днів  після подання     заяви про апеляційне оскарження.

                      СУДДЯ  НІЖИНСЬКОГО

             МІСЬКРАЙСУДУ                                                       О.М.СКАЛОЗУБ