Справа № 2-705

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2010 року                                                 с. Покотилівка

    Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі секретаря Кучер В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-тя особа комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

УСТАНОВИВ:

    13.11.2008 року до суду подано позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-тя особа комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації, в якому позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 7.02.2000 року, посвідчений Державним нотаріусом Ольховською Л.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1-155.

    В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги і пояснили суду, що позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу з тих підстав, що нотаріусом необґрунтовано і безпідставно включено до вартості будинку вартість прибудови «А1-1» житловою площею – 29,7 кв. м. і вартістю 12862 гривні. Представники позивача в судовому засіданні і позивач в своєму позові стверджують що таким чином за договором, що оспорює позивач, було продано приміщення, що не належало продавцю.

    Відповідачі в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що ця прибудова не була предметом договору купівлі-продажу, а тому просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

    Вислухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідачів і дослідивши надані суду докази, суд вважає необхідним повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

    Суду надана копія договору купівлі-продажу будинку, що розташований в АДРЕСА_1, посвідченого Державним нотаріусом 1-ї Державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області 7 лютого 2000 року реєстровий № 1-135. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купила 2/3 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель що знаходиться в АДРЕСА_1. В договорі також зазначено, що на земельній ділянці площею 2729 кв. м. розташований будинок літ. «А-1», дерев’яний, обкладений цеглою, житловою площею 78,4 кв. м., при якому є надвірні будівлі: сараї літ. «Б», «Е1», льох літ. «В», вбиральня літ. «Г», огорожа № 1-6, водопровід літ. «К». Далі в договорі зазначено документ, на підставі якого продавцю належать 2/3 частини будинку, що продається.

Крім того, зазначено, що у вартість будинку включена прибудова  «А1-1» жилою площею 29.7 кв. м.

Такий опис виконано відповідно до відомостей, що містяться в додатку до довідки-характеристики № 18233 від 11.01.2000 року правовстановлюючому документі продавця ОСОБА_5, а саме у договорі дарування, посвідченому державним нотаріусом 1-ї Державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Ольховською Л.М. від 6 травня 1998 року реєстровий № 1-1127. На підставі зазначених документів було посвідчено договір купівлі-продажу, що оспорює позивач.

Суд вважає, що договір купівлі-продажу від 7.02.2000 року, посвідчений Державним нотаріусом Ольховською Л.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1-155 відповідає загальним вимогам, визначеним у ст. 203 ЦК України. Яких не будь підстав вважати цей правочин недійсним, визначених законом, у судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ст. 215 ч. 3 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд вважає, що посилання позивача на незаконність включення відомостей до договору купівлі-продажу про вартість прибудови «А1-1», яка прийнята в експлуатацію на ім’я ОСОБА_1, що привело на думку позивача до фактичного продажу її прибудови, є надуманим і безпідставним. Такі висновки суду ґрунтуються на вимогах положень «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра юстиції України N 18/5 від 14.06.94, яка діяла на час вчинення нотаріальної дії. Зокрема в інструкції в п. 50 зазначено, що крім правовстановлюючого документа на жилий будинок та інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає   реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а в населених пунктах, де інвентаризація не проведена, - довідку виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів, в якій викладена характеристика відчужуваної будівлі. Коли з довідки-характеристики видно, що власник, наприклад, жилого будинку здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову, в тому числі перепланування жилого будинку, переобладнання нежилого приміщення в жиле і навпаки, або звів чи зводить господарські, побутові будівлі та споруди без встановленого дозволу або без належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями під проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, нотаріус вимагає подання рішення виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або відповідної місцевої адміністрації про дозвіл здійснити перебудову, прибудову, перепланування  чи звести господарські, побутові будівлі та споруди. При відсутності такого рішення нотаріус   відмовляє в посвідченні договору відчуження жилого будинку, власником якого здійснено таку перебудову, прибудову, переобладнання чи зведено господарські побутові будівлі та споруди.

На підставі наведеної норми Інструкції нотаріус зобов’язана була вносити відомості про відчужуваний об’єкт відповідно до відомостей, що містяться в довідці-характеристиці. В тому числі до опису об’єкту в пункті 2-му договору купівлі-продажу внесено відомості, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог для того, що б зазначити, що продавець не зводив об’єктів нерухомого майна самовільно. Та обставина, що в договорі зазначено прізвище забудовника і зазначено, що право власності на прибудову «А1-1» не зареєстроване, виключає можливість продажу цієї прибудови.

Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав визнати договір купівлі-продажу від 7.02.2000 року, посвідчений Державним нотаріусом Ольховською Л.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1-155, відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог і на підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем відносить за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 203,215 ч. 3 ЦК України, п. 50 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра юстиції України N 18/5 від 14.06.94 року, суд

ВИРІШИВ:

    ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

    Судові витрати, понесені ОСОБА_1 віднести за її рахунок.

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів  з дня проголошення рішення суду а також, апеляційну скаргу на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано.

Якщо було подано таку заяву, але апеляційна скарга не була надана в строк, встановлений  ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя:                                     Назаренко О.В.