Справа № 2-2281
2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2010 року с. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Назаренко О.В.,
за участі секретаря Кучер В.О.,
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права на спадкування, зміну черговості спадкування та визнання права власності в порядку спадкування,
УСТАНОВИВ:
позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності поданий до суду 2.11.2007 року. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області 4.04.2008 року зазначений позов виділений з іншої справи. В своєму позові позивач просить суд визнати за нею право власності на квартиру, що розташована в Харківській області, Харківському районі, АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
20.08.2008 року відповідач ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Позовні вимоги уточнені 17.04.2009 року. В своєму позові ОСОБА_4 просить суд визнати факт сумісного проживання однією сім’єю з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати позивача спадкоємцем 4-ї черги після смерті ОСОБА_5 як особу, що проживала з спадкодавцем однією сім’єю не менше 5 років, визнати її право спадкування разом із спадкоємцями 1-ї черги, визнати за ОСОБА_4, право власності на 1/2 частину квартири, що розташована в Харківській області, Харківському районі, АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. 3-ми особами за цим позовом притягнуто ОСОБА_8 та ОСОБА_9
В судовому засіданні ОСОБА_3 повністю підтримала свої позовні вимоги і пояснила суду, що вона єдиний спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тому просить тільки за нею визнати право власності на квартиру, що залишилася після смерті її батька. Зустрічний позов не визнала, пояснивши що відповідач не має права спадкування за законом після смерті її батька.
ОСОБА_4 в судовому засіданні визнала позовні вимоги ОСОБА_3 частково, свій позов підтримала в повному обсязі і пояснила суду, що з 1993 року і до дня смерті проживала з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 по день його смерті, доглядала його, бо ОСОБА_5 був інвалідом першої групи і потребував стороннього догляду, перебував практично в безпорадному стані, а тому вважає, що вона має право на спадкування разом із спадкоємцями 1-ї черги. З цих підстав ОСОБА_4, просила позов задовольнити.
ОСОБА_8 і ОСОБА_9 пояснили в судовому засіданні, що не претендують на спадщину, бо являються спадкоємцями 2-ї черги. Первісний позов визнали, зустрічний позов не визнали, оскільки стверджували, що ОСОБА_4 не довгий час проживала разом із їх померли братом і не проживала останні роки його життя. Після пояснень ОСОБА_8 і ОСОБА_9 подали суду заяви, в яких просили закінчити розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_7 подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін, показання свідків і надані суду докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1, виданим Мереф’янською міською радою Харківського району Харківської області 19.12.2006 року.
Аналізуючи пояснення сторін, 3-х осіб і показання свідків суд вважає, що ОСОБА_4 не довела доказами факт сумісного проживання однією сім’єю з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки достовірно не встановлено, що ОСОБА_4 мала постійне місце проживання за цей період в квартирі, що розташована в Харківській області. Харківському районі, АДРЕСА_1, оскільки доведено, що її відносини з ОСОБА_5 носили мінливий характер, між ними не існувало довірливих відносин, не наведено доказів ведення ними спільного господарства, сімейного бюджету. Між тим відповідно до ст. 3 СК України визначено, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Але не доведено ту обставину, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 були пов’язані спільним побутом і мали взаємні права та обов’язки. Показання свідків, запрошених ОСОБА_4 про придбання спільно речей, зокрема телевізора, проведення ремонту в квартирі спростовано показаннями інших свідків і не підтверджено жодними об’єктивними даними. Та обставина, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 деякий час проживали разом сама по собі не підтверджує, що вони проживали разом однією сім’єю в розумінні ст. 3 СК України. Крім того, на правовідносини, що існували до 1 січня 2004 року не розповсюджуються положення СК України, в нормами КпШС України 1969 року не передбачають законодавчого визначення сім’ї без реєстрації шлюбу. Крім того, достовірно встановлено, що останні роки ОСОБА_4 і ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не спілкувались між собою. Суд також враховує, що показання свідків є суб’єктивними і носять відносний характер, бо не можуть підтвердити дійсне відношення самих осіб, що проживають разом до їх особистих стосунків. Суд вважає, що свідчення ОСОБА_4 не можуть бути правдивими, оскільки ОСОБА_4 має майнову заінтересованість в результатах розгляду справи. Тому суд віддає перевагу тим свідченням, які давав ОСОБА_5 при його допиті по кримінальній справі в якості потерпілого. Так відповідно до протоколу його допиту, копія якого міститься в матеріалах справи,достовірно встановлено, що ОСОБА_5 свідчив, що проживає один. Акти депутата Мереф’янської міської ради суд взагалі не приймає до уваги, оскільки вони складені після смерті ОСОБА_5 і об’єктивно не можуть висвітлювати обставини, що відбувалися за життя ОСОБА_5 За таких обставин суд вважає необхідним відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовної вимоги, в якій вона просить суд просить суд визнати факт сумісного проживання однією сім’єю з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як
п’ять років до часу відкриття спадщини. З мотивів, наведених у цьому рішенні, судом не встановлено факту проживання однією сім’єю ОСОБА_4 з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, достовірно встановлено, що останні роки ОСОБА_4 не проживала з ОСОБА_5 до дня його смерті. Таким чином, позовна вимога, в якій ОСОБА_4 просить суд спадкоємцем 4-ї черги після смерті ОСОБА_5 як особу, що проживала з спадкодавцем однією сім’єю не менше 5 років не підлягає задоволенню і суд відмовляє в задоволенні цієї частини позовних вимог.
На цих же підставі позовна вимога, в якій ОСОБА_4 просить суд визнати її право спадкування разом із спадкоємцями 1-ї черги не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_4 суд не визнає спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Слід також зазначити, що доводи ОСОБА_4 про наявність підстав для зміни черговості спадкування за законом є безпідставними. Так у ст. 1259 ч. 2 ЦК України зазначено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Між тим судом встановлено, що дійсно ОСОБА_5 був інвалідом 1-ї групи, але не перебував у безпорадному стані і міг самостійно себе обслуговувати, без сторонньої допомоги вільно рухався, про що в судовому засіданні суд повідомили свідки. Тикам чином обов’язкова умова про те, що спадкодавець повинен перебувати в безпорадному стані відсутня і тому навіть якщо допустити, що ОСОБА_4 є спадкоємцем 4-ї черги як вона стверджує, відсутні підстави для зміни черговості одержання права на спадкування і тому суд відмовляє ОСОБА_4 в задоволені цієї частини позовних вимог.
Крім того судом встановлено, що квартира, яка розташована в Харківській області, Харківському районі, АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі свідоцтва про право власності, видного приватбюро при Мереф’янській міській раді від 16.08.1994 року, що підтверджено копією довідки комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації». Відповідно до ст. 1218 ЦК України ця квартира входить до спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Спадкоємцем першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дочка ОСОБА_3. Факт зміни дівочого прізвища з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3» підтверджено копією свідоцтва пор шлюб НОМЕР_2, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Старовищенського районного управління юстиції Київської області. Родинні стосунки підтверджені копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 15.11.1978 року, в якому батьком позивача ОСОБА_3 записаний ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_3 у шестимісячний строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що визнано сторонами і відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню, але ця обставина підтверджена довідкою 1-ї Державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області від 4.12.2007 року і тому на підставі ст. 1268 ЦК України ОСОБА_3 важається такою, що прийняла спадщину. Враховуючи, що ОСОБА_5 є єдиним спадкоємцем 1-ї черги, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, інші спадкоємці 1-ї черги спадщину не прийняли, спадкоємці 2-ї черги, а також ОСОБА_4 не мають права на спадкування, суд вважає необхідним задовольнити вимоги ОСОБА_3 і визнати за нею право власності на квартиру, що розташована в Харківській області, Харківському районі, АДРЕСА_1 і відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовної вимоги про визнання за нею права важності на 1/2 частину цієї квартири.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені ОСОБА_3 в розмірі 186 гривень підлягають стягненню на її користь з ОСОБА_4
Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,88,212-215 ЦПК України, ст. ст. 1218,1261,1259 ч. 2, 1264,1268 ЦК України, ст. 3 СК України, суд
ВИРІШИВ:
позовні вимоги ОСОБА_3 – повністю задовольнити.
ОСОБА_4 в задоволенні зустрічних позовних вимог – повністю відмовити.
Визнати за ОСОБА_3 права власності на квартиру, що розташована в Харківській області, Харківському районі, АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 186 (сто вісімдесят шість) гривень, судові витрати, понесені ОСОБА_4 віднести за її рахунок.
На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду а також, апеляційну скаргу на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано.
Якщо було подано таку заяву, але апеляційна скарга не була надана в строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя: Назаренко О.В.