Справа № 2-166

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2010 року                                               с. Покотилівка

    Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі секретаря Шевчук А.В.,

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

19.07.2007 року до суду подано позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, в останній редакції якого позивач просить суд стягнути з відповідача 4369 гривень 00 коп. матеріальної шкоди  та 50 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, завданих діями відповідача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_3 в своїй позовній заяві зазначив, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Москвич-2140» державний № НОМЕР_1, за кермом якого був ОСОБА_4 скоїв наїзд на позивача, коли останній переходив дорогу, чим самим заподіяв тілесні ушкодження середньої тяжкості, матеріальну та моральну шкоду.

Сторони у судове засідання з’явились, позивач та його адвокат позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

 Відповідач та його представник позов не визнали, обрунтовуючи, що позивач несподівано почав перебігати проїзджу частину і здійснити уникнення наїзду було неможливо, крім того відповідач зазначив, що його було звільнено від покарання на підставі Закону України «Про амністію».

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані суду докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Харківського районного суду Харківської області по справі № 1-465/07 від 18.06.2007 року ОСОБА_4 було звільнення від покарання, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження , на підставі акту амністії.

Відповідно до ст. 28 КПК України особа, яка не пред’явила цивільний позов в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства, тому позивач мав всі законні підстави для звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену безпеку. Крім того, ч.5 цієї ж статті закріплює, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищенної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.  Судом при дослідженні матеріалів кримінальної справи № 1-465/07, а саме висновоку експерта № 1534-а від 06.09.2006 року, встановлено, що ОСОБА_3 у зв’зку з дорожньо-транспорною подією заподіяно ушкодження, що відносяться до середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад його здоров’я. Крім того, порушення ОСОБА_4 п.12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв’язку із подією та наслідками дорожньо-транспорної пригоди.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського районного суду Харківської області по справі № 1-465/07 від 18.06.2007 року ОСОБА_4 було звільнено від покарання, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі Закону України «Про амністію». На підставі ч.2 ст 86 КК України законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання. Норма цієї статті не передбачає звільнення від цивільної відповідальності. Крім того, якщо особа з цих підстав звільняється від кримінальної відповідальності або від покарання за скоєння злочину, то це обов’язково передбачає наявність у діях особи, що звільнена від відповідальності складу злочину, в тому числі наявність вини. В іншому випадку особа підлягає виправданню.

Сума матеріальної шкоди, яка заподіяна позивачу внаслідок ДТП підтверджується оригіналами чеків, наявними в матерілах справи, на суму 3454 гривень 98 коп, тому суд задовольняє позовну вимогу в цьому об’ємі.

Стаття 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Крім того, моральна шкода відшкодовується особою, що винна у протиправному спричиненні такої шкоди.

Вирішуючи питання про моральну шкоду завдану позивачу, суд виходить з того, що з моменту ДТП він нервував, внаслідок ДТП позивачу спричинені тілесні ушкодженні середньої тяжкості, крім того відповідно до копії довідки МСЕК № 016190 ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи, морально переживав, в результаті отриманих травм обмежений у пересуванні, позбавлений можливості вести нормальний спосіб життя, однак суд знаходить, що визначена позивачами сума в 50 000 грн. є завеликою. Таким чином, відповідно до ч.4 ст. 1193 ЦК України суд зменшує суму в частині позову відшкодування моральної шкоди і вважає за необхідним і достатнім, враховуючи принцип розумності, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 5000 гривень 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє  за недоведеністю,

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним сягнути з ОСОБА_4 на користь держави державне мито в розмірі 51 (п’ятдесят однієї) гривні, а також  на користь УДК у Харківському районі Харківській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,88,212-215, України, ст. ст. 23, 1167, 1187,1193 ЦК України суд

ВИРІШИВ:

позовні вимоги ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3454 (три тисячі чотириста п’ятдесят чотири) гривень 98 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5000 (п’ять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_3 в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Сягнути з ОСОБА_4 на користь держави державне мито в розмірі 51 (п’ятдесят однієї) гривні.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь УДК у Харківському районі Харківській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду,  а також, апеляційну скаргу на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заява про апеляційне оскарження не буде подано.

Якщо було подано таку заяву, але апеляційна скарга не була надана в строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної сили рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя:                                 О.В. Назаренко