Справа № 2-124

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року                                        с. Покотилівка

    Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі секретаря Кучер В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-тя особа Кулиничівська селищна рада Харківського району Харківської області про визначення порядку користування житловим, будинком, надвірними будівлями і земельною ділянкою,

УСТАНОВИВ:

    24.04.2007 року до суду подано позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_2. Замість ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до участі у справі притягнуто його спадкоємців ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Після проведення судової експертизи позивачем уточнені позовні вимоги уточнені 10.12.2009 року. В остаточних позовних вимогах позивач просить суд визначити порядок користування житловим будинком, що розташований в АДРЕСА_1, по першому варіанту судової експертизи, виділивши позивачу на належну їй 1/2 частину  в прибудові літ. «А1-1» до житлового будинку літ. «А-1» коридор 1-1, житлову кімнату 1-5, санвузол 1-6, кухню 1-7 і покласти на позивача проведення переобладнань у частині будинку, що передається позивачу, а саме, зобов’язати позивача звести тамбур для входу в приміщення 1-7, в зовнішній стіні приміщення 1-7 влаштувати дверний проріз, встановити дверний блок, в приміщенні 1-7 демонтувати опалювальний котел та встановити опалювальне обладнання в іншому місці, перегородку між приміщеннями 1-1 і 1-5 демонтувати, звести перегородку у приміщені 1-1, організувати таким чином приміщення загальної кімнати площею 15 кв. м., закласти дверний проріз в зовнішній стіні приміщення 1-1, закласти дверний проріз між приміщеннями 1-1 і 1-2, влаштувати окремий вихід на горище із приміщення 1-7, організувати самостійні системи опалювання, водопроводу, електропостачання та газопостачання у своїй частині будинку, а також просить визначити порядок користування земельною ділянкою, виділивши в користування позивачу 1/2 частину земельної ділянки, закріпленої за житловим будинком, що розташований в АДРЕСА_1 площею 810 кв. м. з боку будинку АДРЕСА_2.

    В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги і пояснила суду, що позивачу належить на праві власності 1/2 частина будинку. Відповідач користується всім будинком, не надає можливості позивачу проживати в будинку, в зв’язку з чим між сторонами склалися вкрай неприязні стосунки, тому позивач просить суд визначити порядок користування будинком відповідно до 1-го варіанту судової експертизи, який найбільш ізолює позивача від інших співвласників.

    Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала і пояснила суду, що вона за власні кошти протягом тривалого часу утримувала будинок, влаштовувала системи водопостачання, опалення, а ому вважає несправедливим передачу позивачу частини будинку із допоміжними приміщеннями.

    Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання вдруге не з’явились, причин неявки суду не повідомили, тому суд розглянув справу за їх відсутності, проти чого не заперечували представник позивача і відповідач в судовому засіданні.

    Вислухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача і відповідача, дослідивши надані суду докази, суд вважає необхідним повністю відмовити позивачу в задоволені позовних вимог з наступних підстав.

    Судом встановлено, що житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 в 129/400, за ОСОБА_5 в 71/400, за ОСОБА_1 в 71/400 частині на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 30.08.1994 року справа  2-52-1984, і за ОСОБА_1 в 129/400 частинах на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 1-ю Державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області 13.12.1989 року реєстровий № 3-3648, що підтверджено копіями рішення суду, свідоцтва про право на спадщину, а також довідкою комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» № 606 від 13 червня 2007 року.

    Співвласник ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено копією актового запису про смерть № 35 від ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського районного управління юстиції Харківської області.

    Спадкоємці ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, або про відмову від спадщини не звертались, що підтверджено довідкою 1-ї Державної нотаріальної контори. Достовірно з’ясувати хто із спадкоємців, відповідно до ст. 549 ЦК України в ред. 1963 року фактично прийняв спадщину, окрім відповідача ОСОБА_2, на підставі наданих суду доказів неможливо.

    Земельна ділянка при спірному будинку площею 0,09 Га, закріплена за ОСОБА_1 наказом директора дослідного господарства «Українка» № 37-п від 7 лютого 1991 року. Дійсний розмір земельної ділянки при будинку, що розташований в АДРЕСА_1, а також межі цієї земельної ділянки даними земельно-кадастрової документації не підтверджені, договорів оренди, свідоцтв про права користуванні, або права власності на зазначену земельну ділянку суду не надано.

    Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу на підставі наданих суду доказів і в рамках заявлених позовних вимог.

    Відповідно до ст. 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі  неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і  користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

    На думку суду, в разі відсутності між співвласниками такої домовленості, на підставі ст. 16 ЦК України кожна особа має право вернутися до суду за захистом свого порушеного права користування своє часткою майно, що перебуває у спільній частковій власності.

    При цьому, відповідно до ст. 319 ч. 5 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян.

    Виходячи із суті позовних вимог і висновку судової № 4980/8806/8807 від 7 жовтня 2009 року суд приходить до наступного.

    1-й варіант зазначеної судової експертизи, на якому базуються позовні вимоги позивача про встановлення порядку користування житловим будинком передбачає варіант користування будинком, при якому 1/2 частина будинку передається в користування позивачу, а друга половина будинку передається в користування двом співвласникам. Слід зазначити, що відповідачами по справі, які можуть претендувати на право користування цією частиною будинку є три особи, і достовірно встановити хто саме із відповідачів, крім ОСОБА_2 буде користуватися цією частиною будинку встановити не можливо. З цього витікає, що беззаперечно стверджувати, що такий порядок користування будинком відповідає дійсним обставинам справи – не можливо.

    Також суд вважає, що при вирішення питання про встановлення порядку користування будинком суд повинен визначити конкретно кому із сторін яка частина будинку і які приміщення передається в користування, але цього зробити не можливо, оскільки достовірно не визначено кількість співвласників, а позовні вимоги позивача викладені таким чином, що відповідно до ст. 11 ЦПК України в рамках заявлених позовних вимог суд може розглядати справи лише про надання у користування частини будинку лише позивачу і не має можливості визначити в якому порядку будуть користуватися будинком відповідачі, бо це виходить за рамки позовних вимог. Розглядаючи справу в рамках позовних вимог при задоволенні вимого позивача можу виникнути така ситуація, при якій в разі здійснення позивачем переобладнань, які просить провести позивач, частина відповідачів буде взагалі позбавлена входу і будь якого доступу, оскільки прохід між приміщеннями 1-1 і 1-2 буде замощене, а зобов’язати відповідачів звести тамбур і дверний проріз в приміщенні 1-3 суд не може, бо про це не просить жодна сторона, а за власною ініціативою суд не може виходити за рамки позовних вимог.

    Крім того, 1-й варіант судової експертизи передбачає, що позивачу виділяється приміщення, які містять в собі житлову площу, кухню і санвузол. Частина будинку, яку експерт пропонує виділити іншим співвласникам, не відповідає вимогам ст. 50 ЖК України щодо благоустрою, бо ця частина будинку не має кухні, ванної кімнати і туалету, що не відповідає також і санітарним нормам. Сумісне користування кухнею, ванною кімнатою і туалетом цим варіантом не передбачена, так само як і не передбачено облаштування таких приміщень в частині, що експерт пропонує передати в користування відповідачам. Інші варіанти, запропоновані експертом, також не передбачають вирішення цих питань.

    Відповідно до ст. 212 ч. 2 ЦПК України визначено, що жоден доказ не має для суду насамперед встановленого значення, в тому числі і висновок експертизи сам по собі не є обов’язковим для суду, який може не погодитись з висновком експерта.

    З наведеного, суд приходить до висновку, що висновок судової експертизи № 4980/8806/8807 від 7 жовтня 2009 року не можу бути підставою для задоволення позовних вимог позивача, бо 1-й варіант судової експертизи, так само як і інші, надає таких порядок користування будинком, який не відповідає вимогам ст. 50 ЖК України щодо благоустрою приміщення, що надається відповідачам, а це є порушенням вимог ст. 319 ч. 5 ЦК України, бо користування позивачем своєю частиною будинку відбувається з порушенням прав відповідачів.

    За таких обставин, позовні вимоги про встановлення порядку користування будинком, заявлені позивачем, задоволенню не підлягають.

    Позовні вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою також не підлягають задоволенню, оскільки межі земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1, не визначені на місцевості в натурі у встановленому законом порядку і висновок експерта не ґрунтується на даних земельно-кадастрової документації, а тому, за таких обставин при встановленні порядку користування земельною ділянкою можуть бути порушені права суміжних землекористувачів.

    Враховуючи наведене, суд повністю відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог і на підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем відносить за рахунок позивача.

    Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,88,212-215 ЦПК України, ст. ст. 16, 319 ч. 5, 358 ЦК України, ст. 549 ЦК України в ред. 1963 року, ст. 50 ЖК України, суд

ВИРІШИВ:

    ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог – повністю відмовити.

    Судові витрати, понесені ОСОБА_1 віднести за її рахунок.

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів  з дня проголошення рішення суду а також, апеляційну скаргу на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано.

Якщо було подано таку заяву, але апеляційна скарга не була надана в строк, встановлений  ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя:                                     Назаренко О.В.