Справа № 1-168/10
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Трусової Т.О.,
при секретарі Маляр Н.В., за участю: прокурора Медведюк О.О., потерпілого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Армянська Автономної Республіки Крим, росіянина, громадянина України, неодруженого, з базовою середньою освітою, офіційно непрацюючого, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 судимого: 1) 14.10.2003 р. Армянським міським судом АРК за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі та звільненого відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки; 2)23.08.2004р. Армянським міським судом АРК за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 3)18.10.2005 р. Армянським міським судом АРК за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 289, 70 КК України на 6 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 03.05.2009 р. умовно-достроково з невідбутим строком 1 рік 2 місяці 22 дні,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Нижнєангарська Республіки Бурятія РФ, росіянина, громадянина України, неодруженого, з базовою середньою освітою, офіційно непрацюючого, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, судимого: 1) 23.08.2004 р. Армянським міським судом АРК за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; 2)18.10.2005 р. Армянським міським судом АРК за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 289, 70 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 28.11.2008 р. умовно-достроково з невідбутим строком 1 рік 3 місяці,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 та ОСОБА_4, маючи не зняту та непогашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, після умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не стали та повторно вчинили тотожний злочин.
Так 22 вересня 2009 року приблизно о 3-00 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи в нетверезому стані, знаходилися біля будинкуАДРЕСА_4 де, керуючись раптово виниклим умислом, вступили у злочинну змову про незаконне заволодіння автомобілем НОМЕР_1 вартістю 9600 грн., що належить ОСОБА_5, який стояв на проїзній частині неподалік вказаного будинку. Переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підійшли до вказаного автомобіля, після чого, діючи спільно та узгоджено, пошкодили замок передніх водійських дверей, через які проникли в салон автомобіля. Розмістившись на водійському сидінні, ОСОБА_3 шляхом пошкодження передньої панелі дістався дротів замка запалювання та за допомогою їх поетапного з’єднання завів двигун вказаного автомобіля. ОСОБА_4 в цей час знаходився на передньому пасажирському сидінні автомобіля, слідкуючи за оточуючою обстановкою. Отримавши можливість керувати вказаним транспортним засобом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпочали на ньому рух та стали користуватись автомобілем, по черзі керуючи ним. Під час руху на вказаному автомобілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пошкодили його, завдавши потерпілому ОСОБА_1 матеріальної шкоди на суму 3500 грн. Приблизно 3 год. 30 хв. на перехресті вулиць Харківське шосе та Російської в м. Києві автомобіль «ВАЗ-2107» д.н.з. НОМЕР_1, яким на той час керував ОСОБА_3, а ОСОБА_4 був пасажиром, зупинили співробітники ВДАІ, тим самим припинивши злочин.
В суді ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вину не визнавали та давали наступні показання.
ОСОБА_3 пояснював, що 21 вересня 2009 року увечері після роботи вони спільно з іншими робітниками та бригадиром ОСОБА_6 відпочивали в гуртожитку. Потім ОСОБА_6 кудись зібрався сказавши, що, можливо, потрібно буде перегнати машину виконроба ОСОБА_6. Приблизно через дві години ОСОБА_6 по телефону попросив його приїхати до бару «Пат». Приїхавши разом з ОСОБА_4 у вказане місце, вони зустрілися з ОСОБА_6, який попрохав їх перегнати автомобіль до гуртожитку, пояснивши при цьому, що він п*яний, і може розбити машину, а ключі від неї у нього украли. Вони сіли до салону автомобіля «ВАЗ-2107», на який вказав ОСОБА_6, він завів його «напряму», і вони поїхали, однак до гуртожитку не доїхали, так як були зупинені співробітниками міліції. Замок дверей вони не ламали, так як двері були не замкнені.
ОСОБА_4 давав аналогічні показання додавши, що з бригадиром ОСОБА_6 у них склалися дружні стосунки. Їм відомо, що останній 12 років провів в місцях позбавлення волі. Володимир також знав про те, що вони були судимі за «угон» і, мабуть тому попросив їх, якщо буде треба, перегнати машину виконроба ОСОБА_4, а не ОСОБА_6, як сказав ОСОБА_3. На автомашині виконроба бригадир їздив по довіреності і раніше показував їм ключі від неї. Коли вони прибули до бару, бригадир по дзвінку вийшов до них. Він був п*яний і сказав, що розбив машину, а ключі від неї украли. На прохання ОСОБА_6 вони завели автомобіль і поїхали до гуртожитку, однак були зупинені співробітниками ДАІ. ОСОБА_3, який був за кермом, злякався і утік, однак його невдовзі спіймали. За версією ОСОБА_4 бригадир їх «підставив», щоб не платити гроші за роботу. За наявними у нього відомостями ОСОБА_6 отримав велику суму грошей на всю бригаду і втік, а зараз його розшукують. ОСОБА_4 пояснював, що визнавальні показання на досудовому слідстві він підписував будучи в стані депресії.
Однак після дослідження всіх доказів по справі підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявили про повне визнання вини і щире каяття у скоєному, пояснивши, що вищевказані показання є неправдивими і таким чином вони намагалися захистити себе. Але, усвідомивши хибність своєї позиції, вони зізнаються у скоєному та повністю підтверджують показання, які давали на досудовому слідстві.
Як вбачається з показань підсудних на досудовому слідстві, досліджених в судовому засіданні, вони повністю визнавали свою вину в незаконному заволодінні транспортним засобом, даючи детальні показання про обставини вчинення злочину.
Так допитаний як обвинувачений ОСОБА_3 показав, що 21 вересня 2009 року, після роботи, випивши в гуртожитку приблизно 300-400 г. горілки та ще пиво, він разом з своїм другом ОСОБА_4 пішли погуляти на вулицю. Проходячи по незнайомій вулиці, вони побачили на узбіччі проїзної частини автомобілі, після чого у нього виникла думка покататися на одному з них, про що він сказав ОСОБА_4. Останній погодився, і вони почали підходити до автомобілів та смикати за ручки, таким чином перевіряючи, чи не відчинені їх двері. Водійські двері автомобіля «ВАЗ» виявились не замкненими, після чого вони сіли до його салону: ОСОБА_4 - на переднє пасажирське сидіння, а він – на водійське. Маючи досвід заведення автомобілів вітчизняного виробництва без ключа, він вирвав з системи запалення автомобіля всі електродроти, потім з'єднав між собою усі дроти крім одного - стартерного. Після цього він чиркнув стартерним дротом об інші дроти, з*єднані між собою, автомобіль завівся, і вони поїхали по дорозі, куди саме, він сказати не може. Проїхали вони приблизно 5 км., а коли зупинились на світлофорі, несподівано перед ними зупинився автомобіль ДАІ, з нього вийшли співробітники міліції і затримали їх (а.с. 54-56).
ОСОБА_4, загалом, давав такі ж показання, однак стверджував, що коли він разом з ОСОБА_3 проходив по незнайомій вулиці біля ряду автомобілів, йому здалося, що двері автомобіля «ВАЗ-2107» відчинені. Він смикнув за ручку і двері відчинилися. Після чого саме він запропонував ОСОБА_3 покататися на цьому автомобіля, і той одразу ж погодився. Коли ОСОБА_3 завів автомобіль, він сів за кермо, а ОСОБА_3 - поряд, і вони поїхали в напрямку станції метро «Славутич». Потім вони розвернулися і поїхали до станції метро «Харківська». Проїхавши ще трохи, вони помінялися – за кермо сів ОСОБА_3, а він знаходився поряд. (а.с. 103-104).
В подальшому ОСОБА_4 уточнив, що деталі вчинення злочину він, можливо, не зовсім пам*ятає, так як був в нетверезому стані, однак повністю визнає свою вину (а.с. 114-115).
Таким чином суд вважає первинні показання підсудних в суді неправдивими і розцінює їх як обраний ними спосіб захисту з метою уникнути покарання за скоєний злочин. Показання підсудних про непричетність до незаконного заволодіння автомобілем повністю спростовуються їх показаннями та досудовому слідстві, а також іншими доказами, дослідженими та перевіреними судом.
Так потерпілий ОСОБА_1 в суді показав, що 21 вересня 2009 року приблизно з 19 до 20 год. він залишив належний йому на праві власності автомобіль «ВАЗ-2107» д.н.з.254 00 КВ біля дороги неподалік будинку АДРЕСА_3 де він проживає. Двері автомобіля він зачинив на замок, а сигналізацією його автомобіль не оснащений. Вночі йому зателефонували працівники міліції та повідомили, що його автомобіль був зупинений на вул. Харківське шосе поблизу магазину «Сільпо». Приїхавши на місце, він виявив, що автомобіль побитий: розбиті дві передні фари та радіатор, зігнута кришка капоту, пошкоджене заднє праве крило, розбита торпеда та пошкоджені замки запалення та дверей. Вартість ремонту його автомобіля складає 3500 грн. Підсудних він не знає і на будівництві ніколи не працював.
Свідок ОСОБА_7 –старший інспектор ВДАІ Дарницького району м. Києва, показав, що вночі 22 вересня 2009 року на вул. Харківське шосе автопатрулем був затриманий автомобіль «ВАЗ», який рухався нерівно, зі смуги в смугу, тобто з порушенням Правил дорожнього руху. Оглянувши автомобіль, вони побачили, що в автомобілі пошкоджена рульова колонка, дроти з*єднані напряму, а кузов має механічні пошкодження. Затримані були в стані алкогольного сп*яніння, і коли він підводив їх до службового автомобіля, водій вирвався і втік, про що одразу вони повідомили інші автопатрулі. Пасажир автомобіля спочатку говорив, що він зупинив зазначений автомобіль, щоб доїхати, але в подальшому зізнався, що вони незаконно заволоділи ним.
Свідок ОСОБА_8 - інспектор ДПС ВДАІ Дарницького району м. Києва, пояснив, що вночі 22 вересня 2009 року, перебуваючи на чергуванні у складі автопатруля, він за вказівкою чергового брав участь у затриманні водія, що втік від співробітників ДАІ при затриманні. Вони помітили його на вул. Бориспільській, стали переслідувати, наздогнали і затримали.
Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що підсудні працювали неофіційно фасадниками на будівництві будинку на вул. Княжий Затон у складі бригади, яку він очолював. Свідок заявив, що ніякого відношення до незаконного заволодіння автомобілем він не має, з вечора 21 до ранку 22 вересня 2009 року він знаходився зі своєю дівчиною, і не давав підсудним вказівки перегнати автомобіль. Ніяким автомобілем він не користувався, і у нього навіть немає посвідчення, яке дає право керувати автомобілем. ОСОБА_6 підтвердив, що був судимим і провів в місцях позбавлення волі близько 12 років, і йому також було відомо про те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були судимі. Свідок також вказав, що саме про нього робітники говорили, що він привласнив гроші, видані на зарплату, однак насправді це не так, оскільки власник взагалі не заплатив грошей за виконаний обсяг робіт, у зв*язку з чим він і припинив роботу на будівництві і зараз працює на себе, однак продовжує проживати в тому ж гуртожитку, де раніше проживали ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 22 вересня 2009 року, у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вилучено автомобіль «ВАЗ-2107» д.н.з. НОМЕР_1, який має пошкодження циліндрового механізму замка лівих передніх дверей і рульової колонки, передньої решітки, фар, вм*ятини на передньому державному номері, на задньому правому крилі (а.с. 11-14). Вказаний автомобіль є речовим доказом у даній справі (а.с. 15-16).
З врахуванням досліджених доказів суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
При призначенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який є тяжким, обставини його вчинення, відсутність у потерпілого матеріальних претензій до них, складні життєві обставини, в яких підсудні опинилися після звільнення з місць позбавлення волі та дані про їх особи.
Зокрема суд враховує молодий вік підсудних, наявність у них, відповідно, трьох та двох не знятих та непогашених судимостей за злочини, вчинені у неповнолітньому віці, в тому числі і за тотожний злочин, вчинення ними злочину протягом невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду, що свідчить про їх підвищену суспільну небезпечність та антисоціальні нахили, умови їх життя та виховання, зокрема те, що ОСОБА_3 виховувався однією матір*ю, а ОСОБА_4 – престарілою бабусею, їх посередні характеристики з місця постійного проживання. Суд вважає за можливе визнати обставиною, яка пом*якшує покарання підсудних, визнання ними вини, але, виходячи з їх поведінки в суді, щирого каяття суд не вбачає. Обставинами, які обтяжують покарання підсудних, суд визнає рецидив злочину та вчинення злочину у стані алкогольного сп*яніння. Приймаючи до уваги вищевикладене суд призначає ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в розмірі, наближеному до мінімального, встановленого санкцією частини статті обвинувачення, без конфіскації майна, та визначає їм остаточне покарання відповідно до вимог ч. 4 ст. 81, ст. 71 КК України з частковим приєднанням до призначеного покарання невідбутого покарання за вироком Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2005 року. Вказане покарання належить відбувати реально, оскільки, на думку суду, таке покарання необхідне для їх виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити їм покарання по 5 років 6 місяців позбавлення волі кожному.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 81, ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуті частини покарання за вироком Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2005 року і визначити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 остаточне покарання по 6 років позбавлення волі кожному.
Строк відбуття ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання відраховувати від 22 вересня 2009 року.
Речовий доказ - автомобіль «ВАЗ-2107» д.н.з. НОМЕР_1 - залишити потерпілому ОСОБА_1
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 УДДУ ПВП.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженими, які перебувають під вартою, в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.
Суддя: