Справа № 1-340/10

                  В И Р О К

                                      І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 квітня   2010 року   Дарницький районний суд м.Києва в складі:

головуючого            - судді ФРИЧ Т.В.

при секретарі           -МОСКОВКО І.О.

з участю прокурора –ПЕРЕПЕЛИЦІ К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальну справу по обвинуваченню :   ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Бориспіль, Київської області, українця, гр-на України, освіта середня,     працював    ВАТ    „АТАСС- Бориспіль" - водій, офіційно   не одружений, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей 1994 та 2008 р.н, зареєстрований та проживає вАДРЕСА_1 не судимого,

в скоєнні злочину,  передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,

                В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 30.07.09 р. приблизно об 11 год.06 хв., керуючи технічно справним автобусом „Івеко" д.н.з. НОМЕР_1, рухався заднім ходом по проїзній частині у місці відстою маршрутних транспортних засобів  біля  станці метро „Харківська" в м. Києві. В цей час позаду вказаного автобуса знаходилась пішохід ОСОБА_2

Під час руху ОСОБА_1 допустив порушення вимог п.п. 2.3 підпункт „б", 10.1, 10.9 та 12.3 ПДР України, а саме :

        -   п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

-     підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожнього обстановкою,
відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та
кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися
від керування цим транспортом у дорозі;

-п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

-п. 10.9: під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб;

- п. 12.3: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Порушення вищевказаних вимог ПДР з боку водія ОСОБА_1 виявилось в тому, що він, керуючи технічно справним автобусом „Івеко" д.н.з НОМЕР_1, розпочав рух заднім ходом не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод  або небезпеки іншим учасникам руху та рухаючись заднім ходом проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не звернувся за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки дорожнього руху. При виникненні перешкоди і небезпеки для руху, чим для ОСОБА_1 під час руху заднім ходом являлась пішохід ОСОБА_2, яку він об"єктивно спроможний був виявити, ОСОБА_1 не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля і скоїв на неї наїзд

Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження в результаті яких 13.08.09 р. померла в лікарні швидкої медичної допомоги м. Києва. Смерть ОСОБА_2 наступила від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливу в м'які тканини голови, перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливів під оболонки, в речовину і шлуночки головного мозку з розвитком набряку - розпукання головного мозку.

 Між спричиненням ОСОБА_2 відкритої черепно - мозкової травми та настанням її смерті вбачається прямий причинно наслідковий зв"язок.

Порушення вимог п.п. 2.3"Б", 10.1, 10.9 та 12.3 ПДР України водієм ОСОБА_1 знаходиться в прямому причинному зв"язку з виникненням даної ДТП та її наслідками.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину свою в інкримінованому злочині визнав повністю, в скоєному розкаявся та дав показання про те, що 30.07.2008 р. приблизно о 07 годині 00 хвилин він прийшов до підприємства ВАТ „Атасс-Бориспіль" в якому він працює водієм. Після проходження огляду він приблизно о 10 годині 28 хвилин на автобусі „Івеко" д.н.з. НОМЕР_1 виїхав на маршрут № 317. Згідно маршруту він повинен був забрати пасажирів у м. Бориспіль та завести їх до м. Києва до станції метро „Харківська", що ним і було виконано. Приїхавши до м. Києва він заїхав на зупинку відстою громадського транспорту станції метро „Харківська" в м. Києві. Там він провів висадку пасажирів. Приблизно через 5-10 хвилин він подав автобус на посадку для пасажирів. Кондуктора в його автобусі не має. Він мав прямувати до м. Борисполя. Відправлятися згідно графіка він мав об 11 годині 06 хвилин, тому дана подія сталася приблизно в цей час, оскільки він відправлявся згідно графіка. Коли всі пасажири сіли в автобус, він закрив пасажирські двері та обійшов автобус, щоб подивитися чи нікого немає позаду. Після чого сів за кермо автобуса „Івеко", № НОМЕР_1 та увімкнувши задню передачу розпочав рух заднім ходом. Перед початком руху він декілька раз посигналив та подивився в дзеркала заднього виду. Не побачивши позаду себе ніяких перешкод він розпочав рух. Йому необхідно було від'їхати назад, так як попереду був бордюрний камінь та зупинка громадського транспорту. Проїхавши приблизно 1.5 м. заднім ходом він почув стук в районі задніх дверей та натиснувши на педаль гальм зупинився. Після зупинки автобусу він увімкнув першу передачу та проїхав трохи вперед. Вийшовши з автобуса він побачив, що позаду його автобуса лежить раніше незнайома йому жінка. На той час вона була в свідомості. Він її підняв, та вона сказала, що їй погано. Він зразу ж викликав швидку медичну допомогу, яка приїхала дуже швидко та забрала потерпілу до лікарні. Далі приїхали працівники міліції, які оформили дану пригоду, та яким він надав пояснення. Він дійсно проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не звернувся за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме при виїзді зі стоянки.

Учасниками процесу не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що підсудний ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин. У суду   відсутні сумніви щодо  добровільності і істинності його позицій, оскільки показання його в судовому засіданні послідовні, логічні а тому вислухавши  думку учасників процесу та роз”яснивши їм положення ч.3 ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Аналізуючи  наведене, суд вважає, що вина підсудного  ОСОБА_1  в інкримінованому злочині доведена повністю.

    Його   дії органом досудового слідства правильно кваліфіковані за ст.286 ч.2 КК України, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_2

    При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує  ступінь  тяжкості вчиненого злочину, особу винного  та обставини справи в тому числі, його  щире каяття та добровільне відшкодування заподіяного збитку, як пом”якшуючі відповідальність обставини, позитивні  характеристики з місця проживання  та роботи / а.с.134-135/,   відсутність обтяжуючих відповідальність обставин і обирає йому   покарання, яке буде необхідне і достатнє для його  виправлення   та попередження нових злочинів.

    Враховуючи  те, що злочин інкримінований ОСОБА_1 відноситься до категорії тяжких, підсудний позитивно характеризується, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності,  потерпіла ОСОБА_3 просила суд призначити покарання  ОСОБА_1 не пов»язане з позбавленням волі, оскільки будь-яких матеріальних та моральних претензій до нього не має, крім того згідно довідки  виданої начальником служби у справах дітей виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, на утриманні у ОСОБА_1   перебувають двоє дітей : малолітній син від громадянського шлюбу із ОСОБА_4 –ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_5 та  неповнолітній  син від першого шлюбу громадянської дружини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6, суд вважає,  що можливе його виправлення  без відбування покарання, а тому на підставі ст.75 КК України звільняє ОСОБА_1  від  відбування покарання у вигляді позбавлення волі,  однак  з здійсненням  за ним нагляду  кримінально-виконавчою інспекцією.

    Цивільний позов  відповідно до вимог ст. 28 КПК України не заявлявся.

    Судові витрати в сумі 117 грн. 78 коп.-вартість проведення автотехнічної експертизи /а.с.128-131/ підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м.Києві.

Речовий доказ по справі /а.с. 54/ автомобіль „Івеко", НОМЕР_1 якого залишено на зберіганні  у гр. ОСОБА_1, передати власнику ВАТ «»АТАСС-БОРИСПІЛЬ» .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.323,324, ч.3 ст. 299  КПК України,

                                    З А С У Д И В :

 ОСОБА_1 визнати   винним  в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2  КК України і  призначити йому  покарання  у   вигляді  п»яти років  позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

    На підставі ст.75 КК України  звільнити ОСОБА_1 від  відбування покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього  обов”язки , передбачені ст.76 КК України  а саме : не виїзджатиме за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, без повідомлення інспекції не буде змінювати  місця проживання та роботи, періодично з”являтиметься для  реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

    Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту оголошення вироку.

    Міру запобіжного заходу, до вступу вироку в законну силу, ОСОБА_1 залишити попередню -підписку про невиїзд.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 судові витрати - вартість проведення атотехнічної експертизи в сумі 117 грн. 78 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м.Києві.

Речовий доказ по справі автомобіль „Івеко", № НОМЕР_1, якого залишено на зберіганні  у гр. ОСОБА_1 передати власнику ВАТ «»АТАСС-БОРИСПІЛЬ» .

            Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляції до Апеляційного суду м.Києва через   Дарницький районний суд міста Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.

    Головуючий :