Справа 2-43/2011р.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ КРАЇНИ

05.12.2011р. Іллічівський міський суд Одеської області в складі: головуючого - судді Ледньової Т.В.,

при секретарі - Пігасові П.В., Бабенко С.А.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллічівську Одеської області справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання довіреності та договорів міни недійсними, визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2008р. до Іллічівського міського суду Одеської області надійшов позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна (а.с. 4-6 т. 1) Зазначені позовні вимоги були уточнені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 12.11.2008р. (а.с. 99-103 т. 1).

На підставі заяви позивачів (т.3 а.с. 80-82) та п. 5 ч.1 ст. 207 ЦПК України позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були залишені без розгляду ухвалою суду від 20.04.2010р. (т.3 а.с. 94-96), в зв`язку з чим розгляд справи здійснено у межах зустрічного позову ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 22-28, т.2 а.с. 15-21).

На підставі заяв ОСОБА_2 на її представника ОСОБА_1 (т.3 а.с. 187, 224, 238) та п.5ч.1 ст. 207 ЦПК України ухвалою суду від 05.12.2011р. були залишені без розгляду п.п.2, 3, 7 позовної заяви від 30.09.2008р. та всі вимоги, викладені у позовній заяві від 19.01.2009р. (т.3 а.с. 243).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 підтримав п.п.1, 4, 5, 6 позовної заяви від 30.09.2008р. (т. 1 а.с. 22-28), просить: ’

- визнати дійсним письмовий договір купівлі-продажу кімнати площею

16,1кв.м, яка зазначена на плані технічного паспорту за №№ 1-2, розташованої в будинку АДРЕСА_1 , укладений 29.12.1997р. між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ;

-визнати недійсною довіреність, видану ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_5 04.07.2005р.,

посвідчену приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріальною округу Одеської області Шевченко В.М. та зареєстровану в реєстрі за № 4675;

-визнати недійсним договір міни, укладений 09.07.2005р. між ОСОБА_8 і ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Стрижак 3.1. та зареєстрованого в реєстрі за № 3949;

- визнати недійсним договір міни, укладений 04.08.2005р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Стрижак 3. І. і зареєстрованого в реєстрі за № 4719.

В письмових поясненнях (т.3 а.с. 97-101) та у виступі в суді представник позивача ОСОБА_1 у обгрунтування вищезазначених позовних вимог посилався на ті обставини, що 29.12.1997р. батько ОСОБА_2 ОСОБА_7 купив у сусіда ОСОБА_6 житлову кімнату площею

16,1кв.м, яка на плані технічного паспорту, виготовленому станом на 15.07.2005р., зазначена за № 1-2, за 800 грн. що підтверджується письмовою угодою та розписками, але договір не було посвідчено нотаріусом, т.я. ОСОБА_6 ухилився від нотаріального посвідчення договору, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер; що спадкоємець ОСОБА_6 - ОСОБА_8 хворів на хронічний алкоголізм, перебував на обліку у психіатра з діагнозом: олігофренія в стадії дебільності, та в момент посвідчення довіреності 04.07.2005р. та укладення договору міни 09.07.2005р. не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними; що договори міни від 09.07.2005р. та 04.08.2005р. укладені без попереднього погодження з ОСОБА_2 як зі співвласником спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, не відповідають вимогам діючого законодавства і фактично є фіктивними.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, надали письмові заперечення з клопотанням про розгляд справи у їх відсутності (т. 1 а.с. 86-88, 93-97, 108-1 10, 148-149, т.2 а.с. 5-8, 9-10, 127-144, т. 3 а.с. 60-65, 158-162, 173-182, 206- 208, 217-221,227-233, 239-241). Відповідачі просять відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , посилаючись на ті обставини, що вони не є спадкоємцями ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , а тому не є належними відповідачами за вимогою про визнання дійсним правочину від 29.12.1997р., що цей правочин є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов`язків, що пропущено строк звернення до суду та строк для пред`явлення претензії після смерті ОСОБА_6 08.03.2000р; що за вимогами про визнання довіреності та договорів міни ОСОБА_2 не є належним позивачем, не зазначивши яке її право порушено і який спосіб захисту, поновлення її прав підлягає застосуванню; що до вимог про переведення прав і обов`язків покупця застосовується позовна давність - 1 рік, однак ОСОБА_9 не заявила вимог щодо її права переважної купівлі частки у праві спільної часткової власності на спірне домоволодіння, оспоривши

договори міни від 09.07.2005р, 04.08.2005р.

Треті особи та їх представники до судового засідання не з`явились, надавши клопотання про розгляд справи у їх відсутності та залишивши питання про задоволення позову на розсуд суду (т.1 а.с. 157, т.2 а.с. 1-2, 68-69, 297-298, 3, 70, 278, 295, т.3 а.с. 1-2, 34-35, 48-49, 202, 15, 22, 78, 205, 18, 204, 75, 76,214).

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 , допитавши у якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , з`ясувавши обставини справи та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно письмовому договору від 29.12.1997р. ОСОБА_6 продав ОСОБА_7 кімнату площею 16 кв.м із частини будинку, яка належала йому, за адресою: АДРЕСА_1 за 800 грн. ( т.1 а.с. 44). Розрахунок між сторонами цієї угоди підтверджується розписками від 16.01.1998 р. та 29.02.1998р. (т.1 а.с.35, 46).

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно із ч.3 ст. 640 цього Кодексу договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним і у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Правила ст.220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки за змістом ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Аналогічні правові норми були передбачені і ст.ст. 47, 48, 227 ЦК України (в редакції 1963р.), діючого до 01.01.2004р.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання дійсним договору купівлі- продажу кімнати, укладеного 29.12.1997р. Суд бере також до уваги і те, що і ОСОБА_7 , і ОСОБА_2 було пропущено строк звернення до суду з урахуванням смерті ОСОБА_6 08.03.2000р. (т.2 а.с. 74); що не доведено факт безпідставного ухилення ОСОБА_6 від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу від 29.12.1997р.; що відповідачі не є

29\50 частин вищезазначеного будинку, прийняв його брат ОСОБА_8 , про що було видано свідоцтво про право на спадщину за законом 29.10.2002р. (т.2 а.с. 72-84).

Після смерті  ОСОБА_7  25.04.2005р. спадщину, яка складалась із   21\50 частин вищезазначеного будинку, розташованого на земельній ділянці приватної власності, прийняла ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданому 24.12.2005р. (т.2 а.с.86-126).

04.07.2005р. ОСОБА_8 видав довіреність на ім`я ОСОБА_5 на право управляти і розпоряджатися всім своїм майном, яка була посвідчена приватним нотаріусом Іллічівського міського округу Одеської області Шевченко В.М. за реєстровим №4675 (а.с.39 т.1).

09.07.2005р. ОСОБА_5 від імені ОСОБА_8 уклала договір міни з ОСОБА_3 відповідно до якого ОСОБА_12 обміняв належні йому 29\50 частин житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці комунальної власності Іллічівської міської: ради розміром 2025 кв. м, на будівельні матеріали – цеглу керамічну М 150 у кількості 30 тис.шт., виготовлену Арцизьким цегляним заводом (т. 1 а.с. 40).

04.08.2005р. ОСОБА_3 обміняв зазначені 29\50 частин житлового будинку на обладнання для автомийки у кількості 5 одиниць, належні ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 41).

Медичні довідки (т.2 а.с. 280, 281), покази свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (т.3 а.с. 127-129) та акт посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи (т.3 а.с. 136-144) підтверджують, що ОСОБА_8 на час складання довіреності 04.07.2005р. страждав психічним захворюванням, не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними на момент підписання зазначеної довіреності.

ОСОБА_2 не була учасницею оспорюваних нею правочинів 04.07.2005р., 09.07.2005р. 04.08.2005р. та не є спадкоємицею померлого ОСОБА_8 , як і відповідачі ОСОБА_13 , що визнала в заяві на а.с. 152-153 т. 1.

Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від

06.11.2009р. № 9 передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом, що за змістом ст. 216 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власності ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину, а інші наслідки недійсності оспорюваного правочину суд застосовує відповідно до ст. 11 ЦПК України.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Позивачка ОСОБА_2 не є належним позивачем за вимогами про недійсність вищезазначених правочинів, посилаючись на різні підстави визнання правочинів недійсними вона не зазначила які саме її права та законні інтереси порушені вчиненням цих правочинів, які наслідки недійсності правочину необхідно застосувати.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними» встановлено, що відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, та і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Із п. 26 вказаної постанови слідує, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину; що недотримання вимог ст. 362 ЦК України у разі продажу учасником спільної часткової власності своєї частки іншій особі не є підставою для визнання правочину недійсним, інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав і обов`язків покупця; що згідно із ст.ст. 1281 та 1282 ЦК вимоги, пов`язані з визнанням правочинів недійсними, можуть

пред`являтися також кредиторами спадкодавця до спадкоємців сторони правочину.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є недоведеними, необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 47, 48, 113, 227 ЦК України ( в редакції 1963р.), ст.ст. 215, 216, 220, 362, 640, 657 ЦК України (в редакції 2003р.), ст.ст. 10, 11, 60, 209,212,214-215,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть надати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: