Справа № 2-а-7925\08\2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2009 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сорочко Є.O.,

при секретарі Ясинському С. Г.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Каліш Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прилуцької виховної колонії управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Чернігівській області про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прилуцької виховної колонії управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Чернігівській області про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Свої вимоги мотивує тим, що він з 20.06.1994 року перебував на службі в органах внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи та 15.05.2008 року був звільнений зі служби наказом № 24 о/с від 15.05.2008 року за ст. 63 «В» (через обмежений стан здоров’я) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби. На час звільнення відповідач не виплатив йому всієї належної суми. Зокрема в день звільнення, всупереч вимог ст. ст. 47, 116 Кодексу Законів про працю України, відповідач не виплатив грошової допомоги, на день подання позову розрахунок не проведений, заборгованість установи з виплати грошової допомоги становить більше 5-ти місяців, що є порушенням законодавства.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити та пояснила, що позивач проходив службу в Прилуцькій виховній колонії на посаді молодшого інспектора 2-ї категорії режиму і охорони та був звільнений зі служби на підставі рапорту ОСОБА_1 від 15.05.08 р. наказом № 24 ос від 15.05.2008 року за п. 63 «В» (через

обмежений стан здоров’я) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Рапорт про звільнення позивач подав з порушенням вимог п. 68 вищезазначеного Положення, згідно якого особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу кримінально-виконавчої системи внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Не виконання даної вимоги призводить до заборгованості по виплаті. Позивачу була розрахована вихідна допомога у розмірі 13244, 85 грн., з якої виплачено 1693, 25 грн. Позивачеві виплачувалась грошова допомога при наявності залишку коштів після виплати грошового забезпечення штатним працівникам, пропорційно до суми боргу кожному звільненому. Також зазначила, що співробітники кримінально-виконавчої системи не підпадають під дію Кодексу законів про працю в Україні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

ОСОБА_1 проходив службу в Прилуцькій виховній колонії управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Чернігівській області на посаді молодшого інспектора 2-ї категорії режиму охорони та був звільнений зі служби наказом № 24 ос від 15.05.2008 року за п. 63 «В» (через обмежений стан здоров’я) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

Відповідно до п.п. 19.1. Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, затвердженої Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18.10.2004 N 203, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 5 листопада 2004 р. за N 1411/10010 (далі - Інструкція) особам рядового і начальницького складу при звільненні зі служби за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров’я, у зв’язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків, а звільненим через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача ОСОБА_1 нарахована грошова допомога при звільненні в розмірі 13244, 85 грн., з якої виплачено 1693, 25 грн. та залишок боргу складає 11551, 60 грн., що підтверджується довідкою Прилуцької виховної колонії управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Чернігівській області

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що матеріальна допомога позивачу не була виплачена у зв’язку з обмеженим фінансуванням видатків на грошове забезпечення та інші види додаткових виплат, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з часу звільнення по день прийняття судом рішення, то слід зазначити, що до даного виду правовідносин не може бути застосовано норми Кодексу Законів про працю України, оскільки передбачені законодавством норми щодо оплати праці та порядок вирішення спорів не поширюється на військовослужбовців і прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад ОВС), оскільки зазначені особи проходять службу в порядку, передбаченому окремими Порядками.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Прилуцької виховної колонії управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Чернігівській області в частині стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби необхідно задовольнити, оскільки вони є законними та обгрунтованими. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити за необгрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Прилуцької виховної колонії управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Чернігівській області - задовольнити частково. Стягнути з Прилуцької виховної колонії управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 11551 (одинадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят одна) грн. 60 коп. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.