АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1785/08     Головуючий по 1 інстанції-

Категорія: 44     Бондаренко С.І.

Доповідач в апеляційній інстанції-Карпенко О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

6 листопада 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого -Храпка В.Д.

суддів - Карпенко О.В., Бурлаки В.О.

при секретарі - Пономаренко Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 31 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє як законний представник неповнолітнього ОСОБА_5; третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси про визнання особою, яка втратила право користування жилим приміщенням,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_2, її представника -ОСОБА_6; ОСОБА_3., які підтримали апеляційну скаргу; представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси, яка просила апеляційну скаргу відхилити, колегія суддів судової палати ,-

встановила:

ОСОБА_2, ОСОБА_3. звернулися до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_4, яка діє як законний представник неповнолітнього ОСОБА_5; третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси про визнання неповнолітньої особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись в обгрунтування позовних вимог на те, що позивачі є власниками 13/50 частин квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_3. був одружений з ОСОБА_4, в період шлюбу в них народився син ОСОБА_5, який був зареєстрований за вищевказаною адресою.

7.03.2002 року, зазначають позивачі, шлюб між ОСОБА_3. та ОСОБА_4 розірвано, після чого ОСОБА_4 разом із неповнолітнім сином ОСОБА_5 вибули за місцем реєстрації ОСОБА_4 і в квартирі не проживають на протязі тривалого часу без поважних причин, у зв»язку із чим ОСОБА_2 та ОСОБА_3. просили постановити судове рішення, яким визнати неповнолітнього ОСОБА_5 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 31 липня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_7 щодо визнання неповнолітнього ОСОБА_5 особою, яка втратила право користування житлом - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3. просять рішення райсуду скасувати як постановлене при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, із порушенням вимог матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задоволити їх позовні вимоги.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обгрунтованість постановленого судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3. підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно вимог ст. 309 ЦПК України однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та ухвалення рішення із порушенням норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що позбавлення неповнолітньої особи права на проживання в сім»ї є ущемленням законних прав та інтересів дитини та суперечить вимогам Сімейного кодексу України та ЗУ »Про охорону дитинства».

Проте, з такими висновками суду першої інстанції можливо погодитися лише частково.

Згідно вимог ст.321 ЦК України «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні». Згідно свідоцтва про право власності на житло від 15.09.1993 року, виданого органом приватизації Придніпровського райвиконкому м. Черкаси 13/50 частин квартири АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3. В даному житловому приміщенні, яке є власністю позивачів, зареєстрований син ОСОБА_3. від попереднього шлюбу - ОСОБА_5, 1999 року народження

Статтею 405 ч.2 ЦК України передбачено, що член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Зібраними по справі доказами об»єктивно підтверджується факт відсутності без поважних причин неповнолітнього ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 з березня 2002 року. Реєстрація особи в житловому приміщенні, яким вона фактично не користується на протязі тривалого проміжку часу, понад 6 років є ущемленням законних прав та інтересів позивачів, які є власниками даного житла і у відповідності до чинного законодавства мають право вимагати усунення будь-яких порушень своїх прав.

При вищенаведених обставинах колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.307,309,314,316 ЦПК України, ст. 321,386,405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, колегія суддів судової палати,-

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задоволити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2008 року -скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задоволити.

Визнати неповнолітнього ОСОБА_5, 1999 року народження особою, яка втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Рішення набирає чинності негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з моменту проголошення.