УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Любобратцевої Н.І.
Суддів: Філатової Є.В., Чистякової Т.І.
При секретарі: Войциховської Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2007 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А-1100, Військової частини А-4614 про визнання недійсними підстав звільнення, визнання недійсним наказу, поновлення на військовій службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини А-1100, Військової частини А-4614 про визнання недійсними підстав наказу командира в/ч А-1100 від 23 грудня 2005 року №247 про звільнення її з військової служби у запас - постанову військово-лікарської комісії в/ч А-4614 від 13 грудня 2005 року про визнання її непридатною до військової служби у мирний час, обмежено здатною у воєнний час, про визнання недійсним вказаного наказу, про поновлення її на військовій службі у Збройних силах України на посаді діловода в/ч А-1100, про стягнення з в/ч А-1100 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23 грудня 2005 року з урахуванням індексації по день фактичного розрахунку.
Вимоги позивачка мотивує тим, що вона з 26 червня 2005 року проходила дійсну військову службу у в/ч А-1100 на посаді механіка передавальних радіоприладів вузлу зв'язку за контрактом від 30 вересня 2003 року. З причин погіршення стану здоров'я під час проходження військової служби вона з 14 по 23 грудня 2005 року знаходилась на стаціонарному обстеженні у госпіталі в/ч А4614, де зробили висновок про непридатність її до військової служби у мирний час, про що було зазначено у постанові військової лікарської комісії від 13 грудня 2006 року. На підставі цієї постанови наказом командира в/ч А-1100 від 23 грудня 2005 року №247 її було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я за п.85 пп."в" Положення про проходження військової служби. Проте, у своєму рапорті від 23 грудня 2006 року вона просила командира в/ч А-1100 звільнити її з військової служби з 26 грудня 2005 року з обов'язковим працевлаштуванням на цивільній посаді у в/ч А-1100, чого не відбулось. Вважає, що процедуру звільнення було порушено, оскільки з нею не було проведено відповідної бесіди. Крім того, у червні 2006 року вона пройшла обстеження і постановою Центральної військової лікарської комісії від 27 червня 2006 року її було визнано придатною до військової служби на період 13 грудня 2005 року, у зв'язку із чим постанову військової лікарської комісії відІЗ грудня 2005 року було скасовано. Незважаючи на її письмові звернення їй було відмовлено у поновленні на військовій службі.
Представник в/ч А-1100 позов не визнав, пояснивши що в період проходження військової служби у в/ч А-1100 позивачка неодноразово брала у командира в/ч направлення на медичне обстеження з метою звільнитись з військової служби за станом здоров'я. З 14 по 22 грудня 2005 року позивачка у черговий раз знаходилась на стаціонарному обстеженні у
Справа №22-а-2667/08 Головуючий в першій інстанції, суддя Копичинський О.В.
Доповідач, суддя - Чистякова Т.І.
госпіталі в/ч А-4614, де зробили висновок про її непридатність до військової служби у
мирний час. У зв'язку із цим 23 грудня 2005 року позивачка звернулась до командира в/ч з
рапортом про звільнення її з військової служби за станом здоров'я і обов'язковим
працевлаштуванням на цивільній посаді у в/ч А-1100. Оскільки вільних посад, які б можна
було запропонувати позивачці з урахуванням її освіти, на той час не було, можливість
працевлаштування позивачки на цивільній посаді у командування була відсутня. Тому її було
звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я за п.85 пп."в" Положення про
проходження військової служби.
Представник в/ч А-4614 проти позову заперечує, пояснивши, що військово-лікарська комісія в/ч А-4614 у своїй постанові від 13 грудня 2005 року визнала ОСОБА_1 непридатною до військової служби у мирний час, обмежено здатною у воєнний час на підставі проведеного обстеження і висновку лікуючого лікаря. Не згодний з постановою Центральної військово-лікарської комісії від 27 червня 2006 року про визнання ОСОБА_1 придатною до військової служби.
Постановою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2007 року позов частково задоволено. Визнано недійсною підставу наказу командира в/ч А-1100 від 23 грудня 2005 року №247 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас - постанову військово-лікарської комісії в/ч А-4614 від 13 грудня 2005 року про визнання її непридатною до військової служби у мирний час, обмежено здатною у воєнний час. В решті позову відмовлено.
На вищевказану постанову суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, як прийняту з порушенням вимог матеріального і процесуального права і прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд помилково прийшов до висновку про те, що позивачка була ініціатором розірвання контракту, оскільки її рапорт від 23 грудня 2005 року не може бути визнаний проявом ініціативи на звільнення за наказом від 23 грудня 2005 року. Також вважає, що її звільнення відбулось в період непрацездатності, що не було враховане судом.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та представників відповідачів, проаналізувавши доводи апеляційної скарги в межах ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Із матеріалів справи вбачається, що з 26.06.2005року позивачка проходила військову службу у вч А-1100 на посаді механіка передавальних радіоприладів вузла зв'язку за контрактом від 30.09.2003р. Під час проходження військової служби позивачку було направлено до госпіталю вч А-4614 згідно її рапорту, де з 14 по 23.12.2005р вона знаходилася на стаціонарному обстеженні, за висновками якого військово - лікарська комісія зробила висновок про непридатність позивачки до військової служби у мирний час, про що було зазначено у постанові ВЛК від 13.12.2006р.
23.12.2005року позивачка звернулась до командира вч А-1100 з рапортом про звільнення її з військової служби за станом здоров'я . Наказом командира вч А-1100 від 23.12.2005р № 247 позивачку було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що в червні 2006року позивачка
пройшла медичне обстеження і постановою Центральної ВЛК від 27.06.2006р було
визнано, що на період 13.12.2006року позивачка була придатною до військової служби, у
зв'язку з чим постанову ВЛК вч А- 4614 від 13.12.2005року було відмінено.
Не погодившись із звільненням, позивачка звернулась до суду з позовом про поновлення на службі, в якому просила визнати недійсним її рапорт про звільнення: визнати незаконним дострокове розірвання контракту від 30.09.2003року; визнати
недійсним наказ командира від 23.12.2005року, поновити її на військовій службі; стягнути на її користь грошове забезпечення, моральну шкоду, судові витрати.
Постановою Сакського міськрайонного суду АР Крим від 21 березня 2006року. залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 31 липня 2006року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 28 травня 2008року постанова Сакського міськрайонного суду АР Крим від 21 березня 2006року та ухвала Апеляційного суду АР Крим від 31 липня 2006року скасовані. Справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що на теперішній час існують дві адміністративні справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А-1100, Військової частини А-4614 про визнання недійсними підстав звільнення, визнання недійсним наказу, поновлення на військовій службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
З метою всебічної перевірки однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача, доцільним буде об'єднання вказаних справ в одне провадження.
За таких обставин, апеляційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.195, п.6 ч.1 ст.198, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2007 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.