РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року жовтня місяця 08 дня Колегія суддів судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого - судді Дралла І.Г.,
суддів- Івашенко В.В., Шаповалової О.А.,
при секретарі - Постіковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 травня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання.
ВСТАНОВИЛА:
11.06.2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання. Свої вимоги мотивувала тим, що 11 червня 2004 року вона уклала з відповідачкою ОСОБА_2 договір довічного утримання, відповідно до якого у власність відповідачки перейшла квартира АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_2 була зобов'язана довічно утримувати ОСОБА_6, яка була інвалідом 1-ї групи, у зв'язку з чим самостійно пересуватися та обслуговувати себе не могла, надаючи їй щомісячне матеріальне забезпечення і догляд. Проте, відповідачка ухилялась від виконання покладених на неї обов'язків по здійсненню догляду, надаючи позивачці лише грошові кошти.
Згідно зі свідоцтвом про смерть від 29.08.2007 року (а.с. 56) позивачка по справі ОСОБА_6 померла 27.08.2007 року.
Ухвалою суду від 27 вересня 2007 року провадження по справі було зупинено. В подальшому 19 березня 2008 року справу провадженням було поновлено, та 21 квітня 2008 року проведена заміна позивачки ОСОБА_6 на її спадкоємицю за заповітом -ОСОБА_4
Представник ОСОБА_4 за дорученням від 21.09.2007 року - ОСОБА_7 у судовому засіданні від 21.04.2008 року позов підтримала у повному обсязі.
Рішенням суду позов ОСОБА_4". до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання задоволено. Розірвано договір довічного утримання, укладений 11 червня 2004 року між відчужувачем ОСОБА_6 і набувачем ОСОБА_2, посвідчений нотаріусом Четвертої Сімферопольської державної нотаріальної контори і зареєстрований в реєстрі № 2-308. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. і збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те. що судом під час ухвалення рішення порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи.
Справа№ 22-ц- 6098/2008
Головуючий у першій інстанції - Тимошенко К.Г.
Доповідач- Шаповалова О.А.
Вважає, що висновки суду грунтуються лише на поясненнях самої позивачки та нічим не підтверджуються. Також вказує на численні порушення норм процесуального права, а саме - суд в порушення положень п. 2 ст. 205 ЦПК України не закрив провадження по справі, а допустив до участі у судовому засіданні представника ОСОБА_6 за дорученням - ОСОБА_7 після смерті позивачки. Крім того, зазначає, що судом неправильно застосовано положення закону щодо визнання угод недійсними, оскільки у позові ставилось питання про розірвання договору довічного утримання, а не визнання його недійсним.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 просить залишити апеляцію без задоволення, а рішення суду - без змін.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, відповідачку ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляція підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з постановлениям нового рішення у справі, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу у відповідності із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вимоги закону щодо законності та обґрунтованості рішення було порушено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, шо був укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_11, суд першої інстанції не врахував положення ст. 755 ЦК України, чим порушив норми матеріального права.
Так, частиною другою ст. 755 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувана.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_6, яка звернулась до суду з вимогою про розірвання договору довічного утримання, укладеного між нею та ОСОБА_2 11.06.2004 року, померла 27 серпня 2007 року (а.с. 56).
Таким чином, відповідно до вимог закону зі смертю ОСОБА_6 27 серпня 2007 року даний договір довічного утримання слід вважати припиненим. Однак суд на цю обставину уваги не звернув і не з'ясував належним чином, чи не пов'язані правовідносини щодо розірвання договору довічного утримання з особою суб'єкта цього договору, і взагалі, чи допускають правовідносини, які намагалася розірвати у судовому порядку позивачка ОСОБА_6, правонаступництво. Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 21.04.2008 року проведена заміна позивача по справі: померлу позивачку ОСОБА_6 замінено на право наступника ОСОБА_4 (а.с. 79).
Позивач ОСОБА_4 заявлений позов підтримала в повному обсязі, позовних вимог про розірвання договору довічного утримання не змінювала.
Проте, згідно з ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:
1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов' язків, незалежно від його вини;
2)на вимогу набувача.
Позивач ОСОБА_4 не є жодною з осіб, які відповідно до вимог закону вправі ставити питання про розірвання вказаного договору довічного утримання. З огляду на наведене, їй не належало право підтримання заявленого позивачкою ОСОБА_6 позову.
Крім того, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи у судовому рішенні підстави допуску до участі у справі спадкоємиці померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_4, послався на роз'яснення, що містяться в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» та зазначив, що визнання угоди недійсною може мати місце і після смерті громадянина, який був її учасником, за позовом зацікавленої особи, якою в даному випадку є ОСОБА_4 При цьому суд не проаналізував належним чином заявлені вимоги позивачки ОСОБА_4, не дав належної оцінки тому, що нею не змінювалися підстави позову та підтримувався позов саме про розірвання договору довічного утримання. Тобто, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог, чим допустив порушення норм процесуального права.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування судового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням вимог матеріального та процесуального права, з постановлениям по справі нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 304. 307, 309, 314. 316. 317. 319, 325 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 травня 2008 року - задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 травня 2008 року - скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, укладеного 11 червня 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення апеляційного суду набираг законної сили з моменту його проголошення.
однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня
набрання законної сили до Верховного суду України.