ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01033 м. Київ, вул. Комінтерну,16 т. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"03" липня 2007 р. Справа №8/177-07
За позовом Малого підприємства „Граніт”, м. Тетіїв
до відповідача Тетіївського райагробуду, м. Тетіїв
про визнання права власності на майно
Суддя Чорна Л. В.
Представники:
від позивача: Сидорець М.Д. –довір. б/н від 13.04.2007р. –представник;
від відповідача: Нечепуренко А.В. –доруч. б/н від 18.06.2007р. –представник;
Сенько В.М. –прот. №6 від 24.11.2000р. –голова.
оголошувалась перерва
Суть спору:
Позивач просить визнати за ним право власності на об‘єкт оренди по договору оренди від 17.03.2003р. - котельню 1965року, яке знаходиться за адресою: вул. Карла Маркса, 164, м. Тетіїв, Київська область, розміром 24.10*6.60 загальною площею 159,10м2, яке належить відповідачу.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на відсутність Тетіївського райагробуду, натомість за вказаною в позовній заяві адресою знаходиться Тетіївське районне підприємство (райагробуд) –Статут, зареєстрований 18.09.2000р., довідка про включення до ЄДРПОУ від 14.08.2001р.
Позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено:
17 березня 2003р. між Тетіївським райагробудом (відповідач) за відтиском печатки та малим підприємством „Граніт” (позивач) укладено договір оренди з правом викупу, згідно якого відповідач передав позивачу у тимчасове користування приміщення котельні, вартістю 3726грн. 50коп. за плату.
Згідно п. 2.1 договору метою укладення договору являється проведення реконструкції та капітального ремонту під цех по виготовленню тротуарної плитки в рахунок орендної плати з послідуючим правом викупу.
По акту прийому-передачі від 17.03.2003р. відповідач передав в оренду з правом викупу приміщення котельні, що знаходиться за адресою: вул. К. Маркса, 156, м. Тетіїв, Київська область.
Відповідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 4 ст. 286 Господарського кодексу України, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Пунктом 5.1 договору оренди встановлено, що орендна плата вноситься своєчасно в розмірі 50грн. 00коп. за місяць, доказів оплати в порядку зазначеного пункту договору позивачем до суду не подано.
Згідно п. 8.1. договору –майно, що орендується переходить у власність орендаря, якщо він вніс орендодавцю всю належну йому орендну плату з залишкової вартості, позивачем до суду доказів не подано, оскільки кошти повернуто.
Платіжними дорученнями №177 від 30.04.2007р. на суму 491грн. 46коп., №291 від 18.11.2004р. на суму 75грн. 00коп., №18 від 29.01.2007р. на суму 3040грн. 04коп. позивач перерахував відповідачу грошові кошти.
Платіжним дорученням №6 від 30.01.2007р. відповідач повернув позивачу перераховані грошові кошти в сумі 3040грн. 04коп. як неправомірно перераховані.
07 лютого 2007р. платіжним дорученням №5 відповідач повернув позивачу грошові кошти в сумі 3040грн 04коп., перераховані за платіжним дорученням №19 від 06.02.2007р., як неправомірно перераховані.
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на ст. ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 325, 328, 331, 334, 509, 526, 530 Цивільного кодексу, які мають загальний характер, також позивач посилається на ст. ст. 334, 640 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Захист права власності регламентується главою 29 Цивільного кодексу України, тому якщо позивач вважає себе власником орендованого майна, то відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України –має право на витребування майна із чужого незаконного володіння.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
В порядку ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Щодо ст. 392 Цивільного кодексу України на яку посилається позивач, то він застосовує її помилково, так як на спірні відносини вона не розповсюджується.
Крім того, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 620 зазначеного Кодексу, у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
Кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування.
Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками, ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, кредитор, який першим пред'явив позов.
Вимоги зазначених норм і викладені в претензії позивача №2 від 06.02.2007р. про укладення договору купівлі-продажу.
За таких обставин підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
В позові відмовити.
Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Чорна Л.В.