Справа №2п-1966/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2009 року Ужгородський міськрайонний суд
Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Ференц A.M.
при секретарі Пазяк С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини Т 0300 про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, мотивуючи тим, що він 21.12.2006 року за наказом Голови Адміністрації Держспецтрансслужби № 19 був звільнений в запас з посади старшого техніка автомобільної роти за пунктом 67 підпункт «в» та виключений зі списків особового складу військової частини і направлений для зарахування на військовий облік Ужгородського ОМВК Закарпатської області.
Оскільки він у відповідності до законодавства мав право на отримання продовольчого пайка, який не видавався, то просить в судовому порядку у зв'язку з несвоєчасним нарахуванням вказаної компенсації зобов'язати відповідача виплатити йому з урахуванням компенсації втрати частини доходів за період з 10 березня 2000 року по 31 грудня 2006 року в сумі 88 337,44 грн.
В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив, пояснивши, що військовослужбовці забезпечувалися продовольчим пайком згідно за Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей». Однак статтею 2 Закону України « Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року № 1459-ІП з 10.03.2000 року та ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2012 було призупинено в частині, яка передбачала право військовослужбовців на отримання продовольчого забезпечення в натуральному виді та грошової компенсації замість нього.
Заслухавши сторони , дослідивши матеріали справи , суд приходить до наступного.
21.12.2006 року ОСОБА_1 за наказом Голови Адміністрації Держспецтрансслужби № 19 був звільнений в запас з посади старшого техніка автомобільної роти за пунктом 67 підпункт «в» та виключений зі списків особового складу військової частини і направлений для зарахування на військовий облік Ужгородського ОМВК Закарпатської області.
До звільнення він проходив службу у військовій частині А-0474 залізничних військ Збройних Сил України.
Відповідно до директиви Міністра оборони України від 12.10.2004 року № Д-312/1/025 військова частина А 0474 була виведена зі складу Збройних Сил України та передана у підпорядкування Міністерству транспорту та зв'язку України та в подальшому переформована у військову частину Т 0300.
31 жовтня 2004 року на підставі Указу Президента України від 27 січня 2003 року «Про передачу залізничних військ Збройних Сил України у підпорядкування Міністерства транспорту України» від 17 червня 2004 року командиром військової частини А 0474 був виданий наказ № 305 від 31.10.2004 року, яким ОСОБА_2 було переведено для подальшого проходження військової служби у розпорядження командира військової частини Т 0300 м.Чоп Державної спеціальної служби транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України .
Частина 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачала, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки, або по їх бажанню грошову компенсацію.
Частина 4 ст.9 зазначено закону зазначає, що Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсація замість продовольчих пайків встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів громадян.
На вимогу зазначених законів, з метою раціонального забезпечення військовослужбовців продовольством Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 12.03.1996 року № 316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань».
Відповідно до вищезазначеної постанови до 10 березня 2000 року військовослужбовці забезпечувалися продовольчим пайком по нормі № 7 ( згідно посади), а з 11 березня 2000 року Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року була призупинена дія ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків та речового майна, або по їх бажанню грошової компенсації.
Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 року «Про норми харчування військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань» затверджено нові норми харчування військовослужбовців, які не зупинялись Законом «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» і які затверджені, не дивлячись на зупинення дії ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Право на компенсацію за продовольчий пайок гарантовано також ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», відповідно до якого військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян у військовій службі.
Отже, у зв'язку з тим, що дія норми № 7 припинена, військовослужбовців повинні були перевести на іншу норму продовольчого забезпечення. Оскільки найменшу вартість цих всіх норм продовольчого забезпечення має норма № 1 (загальновійськова), то позивача повинні були забезпечувати саме за цією нормою забезпечення.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що при ухваленні нових законів або внесення змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об'єму існуючих прав і свобод людини.
Крім того, економія бюджетних коштів відповідно до вказаного закону може розповсюджуватись лише в межах бюджетного року, в якому видано даний закон, що випливає зі ст.3 Бюджетного кодексу України, в якій зазначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Згідно ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Також слід зазначити, що з метою упорядкування продовольчого забезпечення Збройних Сил України на мирний час та організації раціонального харчування військовослужбовців згідно з нормами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації» Міністром оборони видано Наказ № 402 від 09.12.2002 року «Про затвердження Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час», пунктом 2.3. ст. 2 якого встановлено, що військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або грошова компенсація у розмірі вартості цих норм, на підставі чого оцінивши належні та допустимі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню компенсація за продовольче забезпечення з урахуванням компенсації втрати частини доходів та індексації за період з 10 березня 2000 року по 31 грудня 2006 року 2006 року.
Оскільки законодавцем було призупинено видачу продовольчого забезпечення та компенсації за неї, то позивач вважаючи , що виплату буде поновлено, не звертався в судовому порядку за її отриманням , вважаючи , що вирішено дане питання буде органом, який здійснює відповідні виплати, на підставі чого суд приходить до висновку, що строк звернення до суду не є пропущеним.
Виходячи з вимог ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, на підставі чого на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат в розмірі 22 грн.
Керуючись, ч.4 ст.9, ч.1 ст. 94, 160 КАС України, ч.2 ст.17, ст..22 Конституції України, статтями 2,9,9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», ст. 316 Закону України «Про Збройні Сили України», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації» -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати військову частину Т0300 виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за продовольче забезпечення з урахуванням компенсації втрати частини доходів та індексації за період з 10 березня 2000 року по 31 грудня 2006 року 2006 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 22,00 грн.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.