Справа №1-371 /2008 p.

ВИРОК

 Іменем України

13 жовтня 2008 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого:     Сливи Ю.М.

при секретарі     Рекша Т.О.,

з участю прокурора     Слизькоухої А.В.,

адвоката     ОСОБА_1

розглянувши     у відкритому судовому засіданні в м. Ірпіні кримінальну справу по
обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,   росіянина,   громадянина   України,   не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, який мешкає за адресою: м. Київ, Бальзака, б. 16, кв. 7, не працюючого, раніше судимого:

вироком Ватутінського районного суду м. Києва від 26.02.1999 р. за ст. 89 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік та штрафом 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2006 р. за ст. 190 ч. 1, 75, 76 КК України до 2 років обмеження волі, з іспитовим строком 2 роки;

постановою Деснянського районного суду м. Києва від 05.09.2007 р. скасовано ОСОБА_2 іспитовий строк та направлено для відбування покарання призначеного вищевказаним вироком;

у вчиненні злочину передбаченого ст. 390 ч. 1 КК України,

встановив:

19.09.2007     року ОСОБА_2 0.0. прибув з Київського СІЗО №13 до Ірпінського виправного центру №132, який знаходиться в смт. Коцюбинське Київської області, де 20.09.2007 року останній був ознайомлений з порядком відбуття покарання у виді обмеження волі та з межами виправного центру і був попереджений про кримінальну відповідальність за самовільне залишення місця відбування покарання.

30.05.2008     року близько 15-ої години засуджений ОСОБА_2 0.0., знаходячись на
контрагентському об'єкті «МБТС», який розташований на території Ірпінського ВІД №132 по вулиці Залізнична, 1, смт. Коцюбинське Київської області, з метою ухилення від відбування покарання, умисно, самовільно, тобто без дозволу адміністрації установи, залишив територію Ірпінського виправного центру №132, чим порушив п. 30 правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарання, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №275 від 25.12.2003 року.

У судовому засіданні підсудний вину в скоєному злочині визнав повністю та показав, що він відбував покарання у Ірпінському виправному центрі №132, де був ознайомлений з межами виправного центру і попереджений про кримінальну відповідальність за самовільне залишення місця відбування покарання. 30.05.2008 року близько 15-ї години він, посварившись з рідними та перебуваючи у емоційно-неврівноваженому стані, дійсно самовільно залишив місце своєї роботи. На маршрутці доїхав до м. Києва, потім потягом до міста Хмільник, де проживає його бабуся. Кілька днів знаходився з нею, а потім повернувся до м. Києва, погуляв з друзями та поїхав у м. Славутич. Побувши деякий час там, повернувся до м. Києва, згодом знову поїхав у м. Славутич, де і був затриманий працівниками міліції. Щиро розкаявся у вчиненому та просив його суворо не карати.

У зв'язку із повним визнанням підсудним своєї вини в скоєному злочині, визнанням кваліфікації своїх дій та доказів, зібраних органом досудового слідства, дослідження доказів було обмежене лише допитом підсудного.

Органом досудового слідства дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ст. 390 ч. 1 КК України, як самовільне залишення місця обмеження волі.

Обираючи міру покарання підсудному суд враховує, що він скоїв злочин, який відноситься до категорії середньої тяжкості.

Як особа підсудний ОСОБА_2, за місцем відбування покарання характеризується позитивно, працював, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, був евакуйований із зони відчуження, має матір пенсіонера, яка також є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, знаходиться в цивільному шлюбі з гр. ОСОБА_3, яка є вагітною, однак покарання не відбув та знову вчинив умисний злочини.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного суд знаходить: щире каяття в скоєнні злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, суд знаходить рецедив злочину.

Суд, враховуючи обставини справи, особу підсудного, вважає, що його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства і підсудному слід обрати міру покарання у вигляді позбавлення волі.

Щодо підсудного суд застосовує ст. 71 КК України, оскільки він вчинив злочин у період відбування покарання призначеного попереднім вироком.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд,-

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 390 ч. 1 КК України і призначити йому покарання по цій статті у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2006 року, яким його засуджено за ст. 190 ч. 1 КК України до 2 років обмеження волі та ст. 72 КК України, остаточну міру покарання ОСОБА_2 призначити у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу щодо підсудного до набрання вироку законної сили залишити без зміни - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Держдепартаменту України з питань виконання покарань.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 26.06.2008 року.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд на протязі 15-ти діб з моменту його оголошення.