АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц-1719 2008 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: № 19, 20 Смоляр А.О.
Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2008 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.
при секретарі Наконечній М.М.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Підприємства ЧВК № 62 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2008 року по справі за позовом Підприємства ЧВК № 62 до ОСОБА_1, СТ "МКД -2007" про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
встановила:
15.07.2008 р. Підприємство ЧВК № 62 звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1, СТ "МКД -2007" про розірвання договору купівлі-продажу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що на підставі дозволу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 11 - 5327 від 19.11.2007 р. на ліквідацію будинків турбази в кількості 12 штук, у зв'язку із збитковістю їх утримування Підприємство у Командитного товариства «Агентство експертних оцінок «Фатум - М» замовило експертну оцінку визначення вартості ліквідації цих будинків та отримання вартості зворотних матеріалів.
На підставі висновку вартості об'єкта оцінки від 18.12.2007 р. керівництво Підприємства прийняло рішення у зв'язку з економічною недоцільністю проведення розбирання будинків (витрати на розбирання складали б 79 500 грн., а вартість зворотних матеріалів становила б 12 500 грн.) реалізувати ці будинки за ціною експертної оцінки без розбирання.
З викладених підстав було укладено договір купівлі-продажу за № 22 від 18.12.2007 р. з ОСОБА_1 на загальну суму 12 500 грн. На підставі накладної № 1655/2 від 19.12.2007 р. ОСОБА_1 до каси Підприємства сплатила 12 500 грн.
Проте, Контрольно-ревізійне управління у Черкаській області під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства в акті № 05-24/02 від 12.06.2008 р. визнало, що продаж літніх будинків бази відпочинку було здійснено з порушенням вимог п.13, п. 6 та п. 7.5 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 06.06.2007 р. № 803.
Листом № 23-05/48-3601 від 25.06.2008 р. Контрольно-ревізійне управління у Черкаській області вимагає повернення на баланс Підприємства літніх будинків бази відпочинку, яку були реалізовані без дотримання вимог чинного законодавства.
Враховуючи, що переговори з ОСОБА_1 щодо добровільного розірвання договору між нею та Підприємством результатів не дали, позивач просив суд з вказаних підстав визнати недійсним договір № 22 від 18.12.2007 р. укладений між Підприємством і ОСОБА_1
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від від 23 липня 2008 року в задоволенні позовних вимог Підприємству ЧВК № 62 відмовлено.
В апеляційній скарзі Підприємство ЧВК № 62 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
При цьому вказується на ті ж підстави, що і в позовній заяві. Крім того, апелянт зазначив, що суд безпідставно послався лише на ст. 388 ЦК України, так як ця норма регламентує порядок витребування майна від добросовісного набувача, а не підстави розірвання договору купівлі-продажу.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що відповідачка являється добросовісним набувачем, договір купівлі-продажу за яким вона придбала спірне майно є відплатним, обставини на які позивач вказує як на підставу повернення йому вказаного майна не вказані в жодному пункті ч. 1 ст. 388 ЦК України, який є вичерпним, з викладених підстав суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судова колегія вважає, що справа була розглянута з порушенням норм матеріального та процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Згідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При цьому, за вимогами ч. 4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Так з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, СТ "МКД -2007" про розірвання договору купівлі-продажу, проте в якості вимоги просив суд про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 22 від 18.12.2007 р. укладеного між Підприємством і ОСОБА_1, при цьому позовна заява не містить посилки на норму матеріального права на підставі якої він просив вирішити спір.
В якості підстави визнання недійсним договору послався на те, що Контрольно-ревізійне управління у Черкаській області під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Підприємства в акті № 05-24/02 від 12.06.2008 р. визнало, що продаж літніх будинків бази відпочинку по договору купівлі-продажу № 22 від 18.12.2007 р. укладеному між Підприємством ЧВК № 62 і ОСОБА_1, було здійснено з порушенням вимог п. 13, п. 6 та п. 7.5 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 06.06.2007 р. № 803.
За статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Під час розгляду справи позивач позовні вимоги не змінював.
Однак, суд розглядаючи спір керувався ст. 388 ЦК України, яка в свою чергу регулює право власника на витребування майна від добросовісного набувача.
Отже, суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції на підставі п.5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу Підприємства ЧВК № 62 задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2008 року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.