22-ц/804/2987/20

                                                                               265/1443/20

Головуючий у 1-й інстанції Вайновський А.М.

У Х В А Л А

  31 серпня 2020 року                                                                                                                   м.Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі судді Мироненко І.П. перевіривши матеріали справи за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної Казначейської служби України, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади,-    

в с т а н о в и в:

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30 липня 2020 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ГУ ДФС у Донецькій області шляхом безспірного списання коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10000 грн. Вирішено питання щодо судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 27 серпня 2020 року ГУ ДФС у Донецькій області безпосередньо до апеляційного суду подало апеляційну скаргу та клопотання про звільнення від сплати судового збору посилаючись на те, що кошторисом не передбачені кошти на інші поточні видатки крім оплати праці і нарахування на заробітну плату.

Між тим, апеляційне провадження за даною скаргою не може бути відкрито апеляційним судом з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ст. 8  Закону України «Про судовий збір» №  3674 – VI від 08.07.2011 року зі змінами та доповненнями,  враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З наведеного вбачається, що юридичні особи не є суб`єктами, на яких розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати. Дана норма стосується можливості зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати лише для фізичних осіб.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що  клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги не підлягає задоволенню.

Так, згідно п.п.6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України „Про судовий збір” за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Позовна заява була подана до суду першої інстанції фізичною особою у 2020 році, таким чином, виходячи з наведеного та приймаючи до уваги те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 р. складав 2102 грн., заявнику за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду слід сплатити судовий збір у розмірі: 840,80+150% = 1261,20 грн. на платіжні реквізити: отримувач коштів -Маріупольське УК/м.Маріуполь/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37989721; банк отримувача -Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) – 899998; рахунок отримувача - UA108999980313181206080005051; код класифікації доходів бюджету – 22030101; призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від (Дата оскаржуваного рішення) по справі (Номер справи), Донецький апеляційний суд.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст.357 до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.356 цього Кодексу, застосовуються положення ст.185 цього Кодексу.

   У зв`язку з вищевикладеним, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху для оплати суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, -

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Апеляційну скаргу  Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30 липня 2020 року  – залишити без руху.

            Надати строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для оплати судового збору у розмірі 1261,20 грн. на зазначені в ухвалі реквізити оплати.

            Якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк заявник виконає зазначені вимоги, апеляційна скарга вважатиметься поданою в день її первісного подання. Інакше, буде вирішуватись питання про визнання її неподаною і поверненню заявнику.

Суддя