АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1839/2008 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 32 Смоляр О.А.
Доповідач в апеляційній інстанції Магда Л.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2008 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М. Бабенка
при секретарі Шульзі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 4 вересня 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вивчивши матеріали справи,-
встановила:
ОСОБА_2, ОСОБА_3 19 червня 2008 р. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В позовній заяві вказували, що 13 лютого 2008 р. відповідачка, керуючи автомобілем «Сітроен-С4», в с Червона Слобода здійснила наїзд на їх сина ОСОБА_5, 1992 р. народження, який від отриманих травм помер 19 лютого 2008 р.
По факту дорожньо-транспортної пригоди була порушена кримінальна справа, яка 15 травня 2008 р. закрита провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину. Дана постанова позивачами була оскаржена в судовому порядку.
Власником і володільцем джерела підвищеної небезпеки являється відповідачка, яка відповідно до вимог ст. ст. 1166, 1167 ч. 2, 1187 зобов'язана відшкодувати позивачам заподіяну їм матеріальну та моральну шкоду.
Розмір матеріальної шкоди складає 2292 грн. 37 коп., а саме: 1325 грн. 37 коп. витрат на придбання необхідних ліків в період перебування сина в лікарні, 947 грн. 50 коп. витрат на поховання сина, 19 грн. 50 коп. транспортних витрат.
Діями відповідачки позивачам заподіяна значна моральна шкода, яка полягає в тому, що вони втратили 15-річного сина, внаслідок чого зазнали і зазнають величезних душевних страждань. Протягом 7 днів перебування сина в лікарні вони мали спостерігати його важкі фізичні страждання. Усвідомлення того, що їх син загинув через дії власника джерела підвищеної небезпеки пригнічує їх. Страждання посилюються поведінкою відповідачки, яка навіть не вибачилась пере ними за завдане горе, не відшкодовує завдану їм шкоду, в зв'язку з чим вони вимушені звертатися до суду з даним позовом.
Виходячи з тяжкості наслідків ДТП, неможливості повернути сина, характеру правопорушення та глибини душевних страждань, завдану моральну шкоду позивачі оцінили в 50 тис. грн. кожному.
Про стягнення зазначених сум матеріальної і моральної шкоди з відповідачки позивачі і просили суд.
ОСОБА_1 в ході розгляду справи проти позову в частині стягнення з неї на користь позивачів матеріальної шкоди не заперечувала, позов в частині стягнення моральної шкоди не визнала, посилаючись на те, що причиною ДТП стала груба необережність самого загиблого, її вина в порушенні Правил дорожнього руху не встановлена, розмір моральної шкоди, визначений позивачами, за таких обставин, занадто високий.
Рішенням Черкаського районного суду від 4 вересня 2008 р. позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_1 на їх користь 2292 грн. 37 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і по 30 тис. грн. кожному з позивачів на відшкодування моральної шкоди та 250 грн. витрат на правову допомогу. Стягнуто з відповідачки на користь держави 3051 грн. судового збору та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті заявлених вимог, яким зменшити розмір стягнутих судом сум на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального законодавства, неправильну оцінку судом зібраних у справі доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення а рішення суду повинно бути скасовано і справа скерована на новий судовий розгляд виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За ч. 22.1 ст. 22 Закону від 1 липня 2004 p. N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Між тим суд зазначені норми закону при розгляді спору сторін не застосував, вказані обставини по справі не з'ясував, хоча з матеріалів справи, зокрема копії страхового полісу, вбачається, що ОСОБА_1 застрахувала свою цивільно-правову відповідальність в страховій компанії ЗАТ «Страхова група «ТАС» і страховий випадок (ДТП) стався в період дії договору страхування.
Суд, розглядаючи справу, в порушення вимог ст. 33 ЦПК України страхову компанію до участі у справі в якості співвідповідача не притягнув, вирішив питання про права і обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України являється безумовною підставою для скасування рішення суду і скерування справи на новий судовий розгляд.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачам, суд в повній мірі не врахував роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 2 Постанови № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» з послідуючими змінами і доповненнями, де зазначено, що при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.
Суд в рішенні зазначив, що враховує часткову вину потерпілого в порушенні Правил дорожнього руху, які призвели до даної дорожньо-транспортної пригоди. Однак в чому полягає вина потерпілого та який ступінь його вини в рішенні суду не наведено.
Суд також безпідставно стягнув з відповідачки на користь держави 3000 грн. судового збору за позовом про відшкодування моральної шкоди, оскільки згідно з п. «д» ч. 1 ст.3 Декрету KM України «Про державне мито» із позовних заяв немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,5% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, або 8 грн. 50 коп. Підвищені розміри судового збору пропорційно стягнутих сум із позовних заяв про стягнення моральної шкоди передбачені цим законом тільки при розгляді справ про захист честі і гідності.
За наведених обставин рішення суду не може залишатися без змін, підлягає до скасування, а справа повинна бути направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
А тому керуючись ст.ст. 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 4 вересня 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Ухвала судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.