Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2010 року м.Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Юзюка О.М., Власенка О.В.,
при секретарі Дідик А.Б.,
з участю представника позивача Томашевського Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією «Естокада» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини нежилого приміщення із апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією «Естокада» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 лютого 2010 року,
встановила:
У вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземною інвестицією «Естокада» (далі – ТОВ «Естокада») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 71/100 частини магазину та автосервісу площею 567,9 кв. м., розташованих у АДРЕСА_1, який укладений 5 листопада 2005 року між відповідачами і за умовами якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купила вказану частину нежилого приміщення. Обґрунтовуючи свої вимоги, ТОВ «Естокада» зазначило, що 29 травня 2003 року уклало з приватним підприємцем ОСОБА_2 договір про спільну діяльність щодо будівництва та подальшої експлуатації вищевказаного об’єкту, на підставі якого передало останньому майна на загальну суму 124437 грн. 30 коп., тобто 74,264 % внеску, а внесок ОСОБА_2 становив 25,736 %. Проте, збудувавши нежитлове приміщення, ОСОБА_2 за скасованим рішенням суду зареєстрував право власності на нього лише на своє ім’я, а в подальшому більшу його частину продав ОСОБА_3 На думку товариства, оспорюваний правочин слід визнати недійсним в силу ст.ст. 203 ч.ч. 1, 2; 215 ч. 1 ЦК України, оскільки ТОВ «Естокада» є власником спірного нерухомого майна, а ОСОБА_2 не мав повноважень на його відчуження.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 лютого 2010 року в позові відмовлено.
Суд виходив з того, що ТОВ «Естокада» не довело фактів передачі майна у спільну діяльність і набуття свого права власності на магазин та автосервіс, а також відсутні докази щодо невідповідності вищевказаного договору купівлі-продажу вимогам закону. Окрім того, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 правомірно став власником цих об’єктів за рішенням господарського суду від 18 жовтня 2004 року, яке на час укладення оспорюваного правочину не було скасоване.
В апеляційній скарзі ТОВ «Естокада» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду цим обставинам, а також на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Навівши доводи позовної заяви ТОВ «Естокада» зазначило, що суд, не давши належної оцінки дослідженим доказам, прийшов до помилкового висновку щодо правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно та відповідності оспорюваного правочину закону. Окрім того, ТОВ «Естокада» вказало, що магазин і автосервіс вибули з володіння товариства не з його волі, і послалося на незастосування судом вимог ст. 658 ЦК України, яка визначає, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Відповідачі, які у встановленому законом порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з’явилися. Згідно довідок поштового відділення та актів житлово-експлуатаційної організації ОСОБА_3 не виявлено в місці проживання за останньою відомою судові адресою. Вона не повідомляла суд про зміну місця проживання, а тому повістка, яка надіслана на цю адресу, вважається доставленою в силу ст. 77 ч. 1 ЦПК України.
Заслухавши учасника процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не з’ясував всіх обставин, якими обґрунтовувались позовні вимоги, не дав належної оцінки поданим доказам і неправильно кваліфікував правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин. Окрім того, суд не застосував закон (ст.ст. 328, 355, 358, 361, 658 ЦК України), який підлягав застосуванню, та неправильно витлумачив застосований закон (ст.ст. 1130, 1134 ЦК України).
У зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Встановлено, що 29 травня 2003 року між ТОВ «Естокада», єдиним учасником якого є ОСОБА_4, і приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про спільну діяльність, який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т.М. За цим договором сторони зобов’язались шляхом об’єднання майна, майнових та особистих немайнових прав і зусиль спільно діяти з метою одержання прибутку в сфері будівництва та подальшої експлуатації магазину та автосервісу, розташованого у АДРЕСА_1, без створення юридичної особи.
Для досягнення цілей за даним договором ТОВ «Естокада» внесло у спільну діяльність будівельні матеріали та обладнання на загальну суму 116187 грн. 30 коп., що у процентному співвідношенні складає 74,264 %. В свою чергу, ОСОБА_2 здійснив внесок у виді незавершеного будівництвом магазину з автосервісом (готовністю 32 %), який розташований на земельній ділянці площею 0,0700 га за вищевказаною адресою, що у процентному співвідношенні складає 25,736 %.
Укладаючи правочин, сторони визначили, що: грошові та майнові внески, а також вироблена в результаті спільної діяльності продукція та одержані від виконання договору доходи, складають їх спільну часткову власність (п. 6.1); спільне майно обчислюється на окремому балансі даного договору, який ведеться в порядку, узгодженому з ТОВ «Естокада» (п. 6.2); кожна із сторін не має права розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди іншого учасника договору до затвердження балансу, який складає ОСОБА_2 (п. 7.4); поділ майна, що є у спільній власності сторін, здійснюється в порядку, встановленому діючим законодавством (п. 9.7).
Керівництво спільною діяльністю було покладено на ОСОБА_2
13 квітня 2004 року сторони внесли зміни до раніше укладеного договору, за якими ведення спільних справ доручено ТОВ «Естокада».
Протягом травня-серпня 2003 року ОСОБА_2 збудував магазин та автосервіс по АДРЕСА_1. Актом державної технічної комісії від 8 серпня 2003 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 14 серпня 2003 року № 697, вказаний об’єкт прийнято в експлуатацію.
Майновий баланс договору про спільну діяльність не був затверджений і поділ спільного майна сторін не проводився.
Натомість, рішенням господарського суду Хмельницької області від 19 листопада 2004 року задоволено позов ОСОБА_2 до Хмельницького бюро технічної інвентаризації. Цим рішенням визнано право власності ОСОБА_2 на вказані магазин та автосервіс загальною площею 567,9 кв.м. і зобов’язано відповідача провести його державну реєстрацію.
Постановою Вищого господарського суду України від 28 квітня 2009 року за касаційною скаргою ТОВ «Естокада» дане рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що господарський суд Хмельницької області, не залучивши до участі у справі ТОВ «Естокада», ухвалив рішення про задоволення вимог щодо майна, яке було спільною частковою власністю сторін, однак перейшло у одноособову власність ОСОБА_2, що суперечить договору про спільну діяльність.
В ході нового розгляду справи ухвалою суду від 22 жовтня 2009 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі ст. 81 п. 5 ГПК України.
5 листопада 2005 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу частини нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Гридіним С.О., за умовами якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купила 71/100 частину магазину та автосервісу по АДРЕСА_1. Зазначена частина складається з магазину площею 75,7 кв. м., кабінету площею 18,6 кв. м., душової площею 1,7 кв. м., туалету площею 1,2 кв. м., коридору площею 8,2 кв. м., майстерні площею 186,2 кв. м., складу площею 113,3 кв. м.
Інші 29/100 частин нежилого приміщення, які складаються з котельні площею 7,6 кв. м., складу площею 139,2 кв. м., кладової площею 16,2 кв. м., залишились у власності ОСОБА_2
Дані обставини підтверджуються: установчими документами ТОВ «Естокада»; договором про спільну діяльність, який укладений 29 травня 2003 року між ТОВ «Естокада» і ОСОБА_2, та змінами до цього договору від 13 квітня 2004 року; актом державної технічної комісії від 8 серпня 2003 року про прийняття в експлуатацію магазину та автосервісу по АДРЕСА_1, який затверджений рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 14 серпня 2003 року № 697; правовстановлюючими документами на вказане нерухоме майно; постановою Вищого господарського суду України від 28 квітня 2009 року, рішенням господарського суду Хмельницької області від 19 листопада 2004 року та ухвалою цього ж суду від 22 жовтня 2009 року про залишення позову ОСОБА_2 без розгляду; оспорюваним договором купівлі-продажу частини нежилого приміщення, укладеним 5 листопада 2005 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Із дослідженої в апеляційному суді довідки державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 13 січня 2004 року № 5-26/2-32184447 вбачається, що ТОВ «Естокада» виконало зобов’язання за договором про спільну діяльність від 29 травня 2003 року і передало ОСОБА_2 будівельні матеріали та обладнання на загальну суму 116187 грн. 30 коп., які використані на будівництві спірного об’єкту.
Відповідно до ст. 1130 ч. 1 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Частиною 2 статті 1131 даного Кодексу визначено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
В силу ст.ст. 328 ч. 1, 355 ч. 1 цього ж Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Сукупність досліджених доказів вказує на те, що за умовами договору про спільну діяльність від 29 травня 2003 року ТОВ «Естокада» і ОСОБА_2 набули права спільної часткової власності на магазин та автосервіс по АДРЕСА_1. При цьому у відповідності до вимог ст. 357 ЦК України розмір часток сторін у спільному майні після його створення не визначений.
Посилання суду першої інстанції на недоведеність цього факту, а також на правомірність набуття ОСОБА_2 права особистої приватної власності на спірне нерухоме майно, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
Відповідно до ст.ст. 358 ч. 1, 361 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 658 цього Кодексу передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Встановлені обставини вказують на те, що, укладаючи з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу частини нежилого приміщення від 5 листопада 2005 року, ОСОБА_2 здійснив відчуження частки спільного майна без згоди та поза волею іншого співвласника – ТОВ «Естокада».
У відповідності до ст. 203 ч. 1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
В силу ст. 215 ч. 1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину (стороною) сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оспорюваний правочин суперечить вимогам ст.ст. 358 ч. 1, 361, 658 ЦК України, а тому є недійсним.
Той факт, що на час його укладення було в силі рішення господарського суду Хмельницької області від 19 листопада 2004 року, яким визнано право власності ОСОБА_2 на вищевказані магазин та автосервіс, не спростовують даного висновку.
Доводи суду першої інстанції про відсутність доказів щодо невідповідності оспорюваного правочину закону є помилковими.
За таких обставин позов ТОВ «Естокада» підлягає задоволенню із застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України.
Також у відповідності до ст. 88 ЦПК України на відповідачів мають бути покладені понесені ТОВ «Естокада» судові витрати.
Керуючись ст.ст. 88, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 216, 328, 355, 357, 358, 361, 655, 658, 1130, 1131 ЦК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією «Естокада» задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 лютого 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу 71/100 частини магазину та автосервісу площею 567,9 кв. м., розташованих у АДРЕСА_1, який укладений 5 листопада 2005 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Гридіним С.О. (зареєстровано в реєстрі за № 5078).
Зобов’язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 вказану частину нежилого приміщення.
Зобов’язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 122000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією «Естокада» понесені судові витрати в сумі по 22 грн. 75 коп. з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції – Палінчак О.М. Справа № 22ц – 668
Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 20