Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2010 року м.Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Юзюка О.М., Власенка О.В.,
при секретарі Дідик А.Б.,
з участю представниці позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому про визнання неправомірними дій щодо невиплати підвищення до пенсії, спонукання до перерахунку розміру пенсії та стягнення підвищення до неї із апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2010 року,
встановила:
В листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому (далі – УПФ) про визнання неправомірними дій щодо невиплати йому як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV (далі – Закон № 2195-ІV) за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року до 30 вересня 2009 року. Окрім того, ОСОБА_2 просив зобов’язати УПФ перерахувати розмір його пенсії з урахуванням підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і стягнути з відповідача невиплачені кошти в сумі 2515 грн. 33 коп. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що має статус дитини війни і у 2007-2009 роках УПФ не виплачувало йому підвищення до пенсії у належному розмірі.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2010 року позов задоволено частково. Цією постановою визнано неправомірними дії УПФ щодо невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-ІV за період з 9 листопада 2008 року до 30 вересня 2009 року. Також зобов’язано УПФ нарахувати та виплатити позивачу надбавку до пенсії як дитині війни за вказаний період в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що з 9 липня 2007 року (з часу набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007) до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року (з часу набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008) до 30 вересня 2009 року ОСОБА_2 не виплачувалось підвищення до пенсії у розмірах, визначених законом, проте він без поважних причин пропустив строк звернення до суду з вимогою про стягнення цієї доплати за період до 9 листопада 2008 року.
В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому УПФ зазначило, що підвищення до пенсії виплачено позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах бюджетних асигнувань, а суд безпідставно не взяв до уваги, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» про мінімальний розмір пенсії за віком не застосовуються при обрахунку підвищення до пенсії дітям війни.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, представниця позивача зазначила, що постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування.
Заслухавши учасницю процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином України, якому на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Таким чином, у відповідності до вимог ст. 1 Закону № 2195-ІV він має статус дитини війни.
У 2008-2009 роках позивач отримував підвищення до пенсії: з 1 січня 2008 року – 47 грн., з 1 квітня 2008 року – 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року – 48 грн. 20 коп., з 1 жовтня 2008 року до 30 вересня 2009 року – 49 грн. 80 коп. У 2007 році ОСОБА_2 не отримував вказаної доплати.
Дані обставини підтверджуються паспортом громадянина України та пенсійним посвідченням на ім’я позивача і довідками щодо розміру виплаченого підвищення до пенсії.
Частиною 2 статті 8 і частиною 3 статті 22 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 3 ч. 2 і ст. 7 Закону № 2195-ІV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 6 Закону № 2195-ІV (у редакції на час набрання ним чинності – 1 січня 2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію вказаної норми, а статтею 111 цього Закону було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст.ст. 71 п. 12, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Ці норми діяли з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року і у відповідності до ст. 152 ч. 2 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Після цього відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2195-ІV і статтю 6 викладено у такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними і положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які діяли з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, втратили чинність.
З того часу відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV у попередній редакції. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» ці положення не змінювались.
Отже, з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року до цього часу особи, які набули статусу дитини війни, мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про невиплату позивачу підвищення до пенсії у належних розмірах за період з 9 листопада 2008 року до 30 вересня 2009 року.
Доводи УПФ щодо правомірності своїх дій при нарахуванні та виплаті вказаного підвищення в межах бюджетних асигнувань є безпідставними.
Відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону № 2195-ІV, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання УПФ на чинність постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначаються розміри підвищення до пенсії дітям війни (п. 8), не можуть бути взяті до уваги, оскільки дана постанова суперечить положенням Закону № 2195-ІV, який має вищу юридичну силу.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
В силу ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Положення частини 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.
Постанова суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому відхилити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції – Бондар В.В. Справа № 22ц – 978
Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 57