АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

     Справа №-22ц – 1169                                                    Головуючий по 1-й інстанції

            2010 рік                                                                          суддя  Чумак О.В.

                                                                                         Суддя-доповідач: Петренко В.М.        

                                                                    УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И            

      31 березня 2010 року                                                                                      м.Полтава

           Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

                Головуючого: судді  Акопян В.І..

                Суддів: Петренка В.М., Лобова О.А.

                при секретарі: Фадєйкіній Н.Б.                                                          

розглянула у відкритому судовому засіданні  в м. Полтаві  цивільну справу  за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України Київського району м. Полтави,

на постанову Київського районного суду м. Полтава від 2 листопада 2009 року,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України Київського району м.Полтави про нарахування недоплаченої допомоги дитини війни.

            Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-                                                                                              

                    ВСТАНОВИЛА:  

         Позивач ОСОБА_2 у липні 2009 року звернулась  до суду з позовом до відповідача про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

        В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що він народився в 1937  році. Відповідно до ст.1 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни’’ від 18 листопада 2004 року  є дитиною війни. Згідно ст..6 цього Закону з 1 січня 2006 року йому повинна виплачуватись відповідачем соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але всупереч положенням Конституції України , яка передбачає, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, відповідач відмовився від перерахунку та виплаті йому соціальної державної допомоги. Вважає цю відмову протиправною і такою що суперечить Конституції  та законам України.  

       Прохає визнати відмову відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправною. Зобов’язати відповідача здійснити нарахування йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період  з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2009 року  в сумі 5450 грн. 40 коп.

          Постановою   Київського районного суду м. Полтава від 2 листопада 2009 року  позовні вимоги ОСОБА_2  задоволено  частково.

         Визнано бездіяльність  Управління Пенсійного Фонду України Київського району м.Полтави протиправною в частині  не нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_2 передбаченого ст.6 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни ‘’  з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. та з 1 січня 2009 р. по 30 червня 2009 р.

         Зобов‘язано Управління Пенсійного Фонду України Київського району м.Полтави здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України ‘’Про загальнообов’язкове пенсійне страхування’’ та провести відповідні виплати з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р.,  з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. та з 1 січня 2009 р. по 30 червня 2009 р. з врахуванням проведених виплат.

         В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп..

          В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позову, мотивуючи тим, що при  ухваленні рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права.

           Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі в межах позову та доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

            Згідно із п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право  постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги  і залишення рішення без змін.

           На підставі вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_2 є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України ‘’ Про соціальний захист дітей війнни’’ та відповідно до ст.6 вказаного Закону має право на отримання   державної соціальної підтримки- підвищення до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позов суд першої інстанції  обгрунтовано виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку  по здійсненню позивачу ОСОБА_2 доплати до пенсії, на підставі ст.6 Закону України ‘’ Про соціальний захист дітей війни’’, з 09.07.2007р.по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 року по 30.09.2009 року. При цьому, такі висновки суду грунтувались на рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, якими визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України ‘’Про державний бюджет України на 2007 рік ’’ та п.п.41 розділу 2 Закону України ‘’Про державний бюджет на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України’’.

Такий висновок суду  є вірним, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.6 Закону України ‘’ Про соціальний захист дітей війни’’,(  у редакції,  чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки вище вказаними рішеннями Конституційного Суду України визнавалися неконституційними положення Законів, якими зупинялась дія  ст.6 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни’’ і відповідно,  з дня ухвалення рішення , вони втрачали чинність і не підлягали застосуванню.

За таких обставин, вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган , уповноважений  призначати та виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 Закону України ‘’Про  соціальний захист дітей війни’’ і здійснити позивачу належні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Враховуючи, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст.28 Закону України ‘’Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, іншого нормативно-правового акта , який би визначав або встановлював інший розмір, немає,  тому ,правомірним вважає колегія суддів і застосування судом першої інстанції  до спірних правовідносин  положень  даної статті.

Рішенням  Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008року  визнано неконституційними положення  п.п. 41 розділу 2 Закону України ‘’Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України’’, а саме редакція ст.6 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни’’ , передбачена вище наведеним Законом про держбюджет на 2008рік ,  отже з цього дня вона втратила чинність і не підлягала застосуванню.

За таких обставин, безпідставними вважає колегія суддів, посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що розмір підвищення до пенсії позивачу в 2008році  повинен виплачуватись, не відповідно до вимог ст.6 Закону України ’’Про соціальний захист  дітей війни’’, а на підставі  Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Обгрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції посилання відповідача на правомірність своїх дій  по нездійсненню належних доплат позивачу, як дитині війни , через відсутність бюджетних коштів для  цієї мети, оскільки  питання фінансування цих видатків не є предметом спору , що розглядається .

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання  його коштів, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків  суду першої інстанції і рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому підстави для його скасування  відсутні.

        Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

                Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району  в м.Полтаві – відхилити.

Постанову Київського районного суду м.Полтави від 2 листопада 2009 року залишити без змін.      

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий : суддя                         ________________Акопян В.І.

 Судді:                                                ________________Петренко В.М.  

                                                            ________________Лобов О.А.

Згідно: суддя                                 Петренко В.М.