КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Переверзєвої Н.І.
при секретарі Товкан І.І.
з участю сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-732 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 16 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про стягнення підвищення до пенсії як дітям війни та зобов’язання вчинити дії.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
11.09.2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись в суд. вони вказували, що згідно ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дітьми війни, а згідно ст.6 цього Закону мають право на соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому незаконно, посилаючись на ст.ст.77, 110 Закону України „Про державний бюджет України” за 2006 рік і ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” відмовлено їм у виплаті зазначеної допомоги, виплачуючи їм допомогу в розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” – 48,1 грн. з 22.05.2008 року, 48,2 грн. з 01.07.2008 року і 49,8 грн. з 01.10.2008 року. Позивачі вважають, що такі дії незаконні, посилаючись на рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, яким вищеназвані положення Закону України „Про бюджет України на 2006 рік” і „Про державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними.
В зв’язку з викладеним, позивачі вважали, що кожному з них недоплачені по 4688 грн. 70 коп. і просили зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому здійснити їм щомісячну виплату підвищень до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і стягнути на користь кожного з них з названого управління суми невиплаченої заборгованості з 01.01.2006 року по 01.08.2009 року в сумі 4 688 грн. 70 коп. кожному.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.11.2009
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Дворнік О.С. Справа № 22ц-732
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 57
року позов задоволено частково. Постановлено зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 01 вересня 2009 року. При цьому суд першої інстанції виходив з вимог ч.2 ст.99 КАС України про встановлення річного строку давності звернення до суду за захистом прав і свобод, а також керувався рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року „Про визнання неконституційними окремих положень ст.65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України „Про державний бюджет на 2001 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Не погоджуючись з постановою, управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому оскаржило його в апеляційному порядку. Апелянт просить скасувати постанову місцевого суду і постановити нове рішення, яким в позові позивачам відмовити. апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Він також вказує, що не існує законодавчо визначеного механізму виконання Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не визначено, який орган і з яких джерел повинен виплачувати цю надбавку і виходячи з якого розміру мінімальної пенсії за віком обчислювати вказаний розмір підвищення. Тому апелянт вважає єдиною законною і діючою в цьому питанні Постанова КМУ №530 від 28.05.2008 року, згідно якої і діє апелянт, виплачуючи позивачам по 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Колегія судді вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено що позивачі є дітьми війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і відповідно до ст. 6 цього ж Закону мають право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Частина 2 ст. 152 Конституції України передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.
За таких підстав суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсії у вказані періоди є обґрунтованими.
Судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Наведені обставини правильно враховані судом першої інстанцій при розгляді даної справи.
З вказаних мотивів доводи апеляційної скарги не можна визнати такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.
Підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому відхилити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 16 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду В.В. Шершун