АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 квітня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Медяного В.В.,
суддів: Матківської М.В., Медвецького С.К.,
при секретарі: Кирилюк Л.М.,
за участю сторін у справі: представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4, представника третьої особи Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області – Дячка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Вапнярська селищна рада Томашпільського району Вінницької області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Вапнярська селищна рада Томашпільського району Вінницької області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Просила ухвалити рішення, яким в ідновити її право приватної власності на земельну ділянку 0,035 га, яка була виділена їй рішенням 2-ої сесії 23 скликання Вапнярської селищної ради від 05.08.1998 року; визнати державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 недійсними в частинах , в яких вони суперечать її праву приватної власності на земельну ділянку в розмірі 0,035 га; зобов’язати ОСОБА_3 повернути їй 0,012 га землі, якими вона незаконно заволоділа; зобов’язати ОСОБА_3 не чинити їй перешкод у користуванні належної їй земельною ділянкою у розмірі 0,035 га .
Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити повністю, посилаючись на неповне з’ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, не витребування та не дослідження інших доказів у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник апелянта позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 та представник третьої особи Вапнярської селищної ради Дячок А.В. апеляційну скаргу не визнали та заперечили проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін у справі, вважає, що апеляційна скарга є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив та виходив з наступного.
Згідно р ішення 2-ої сесії 23 скликання Вапнярської селищної ради від 05.08.1998 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,02 га , а не 0,032 га.
Державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 спочатку виготовлялись на ім’я попереднього власника - ОСОБА_6 і тільки після укладення і належного оформлення договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 було оформлено право власності на земельні ділянки, шляхом видачі державних актів ОСОБА_3
Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача ОСОБА_3 повернути їй 0,012 га землі, якою остання незаконно заволоділа , встановлено, що ОСОБА_3 землю не захоплювала , оскільки згідно акту здачі межових знаків для збереження на межі землекористування від 28.07.2007 року межові знаки встановлено згідно державного акта. При переобмірі земельної ділянки встановлено, що саме позивачка ОСОБА_1 порушує межові знаки.
Також встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не підписувала акт погодження меж, а тому, згідно наявного в матеріалах справи акту від 08.08.2002 року, у зв’язку з цим узгоджувальна комісія доручила ОСОБА_7 підписати абріс зовнішніх меж дійсно існуючої межі земельних ділянок.
Згідно генерального плану присадибної ділянки № 21а від 1947 року вбачається, що даної будівлі на той час ще не було. Викопіровка з схематичного плану кварталу № 31 від 1955 року свідчить про те, що на той час будівля вже існувала і попередній власник частини будинку ОСОБА_6, даруючи згідно договору дарування від 09.08.2002 року ОСОБА_3 частину будинку, подарувала і цю будівлю.
Також встановлено, що за позивачкою ОСОБА_1 рахується 0,032 га земельної ділянки і у відповідності списку до рішення сесії їй дозволено приватизувати 0,02 га , а не стільки, як стверджує представник позивача.
Як вбачається з листа першого заступника прокурора Вінницької області від 15.05.2008 року ОСОБА_3 виготовлено державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, де чітко визначені межі. Неодноразові перевірки підтвердили те, що ОСОБА_3 не порушила межі земельної ділянки , якою користується позивачка ОСОБА_1
Судова колегія вважає, що такі висновки суду повністю відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах наданих сторонами у справі, які повно та всебічно досліджених в судовому засіданні, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування зазначеного рішення немає.
Позивачем не доведені ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на правильність ухваленого ним рішення.
Так, відповідно до рішення 2 сесії 23 скликання Вапнярської селищної ради від 05.08.1998 року ОСОБА_1 наділено у власність земельну ділянку площею 0,02 га в АДРЕСА_2 для будівництва житлового будинку. Рішенням Вапнярської селищної ради від 22 грудня 1999 року чоловіку ОСОБА_1 – ОСОБА_2 наділено додатково ще 50 кв.м.в АДРЕСА_2 де вони, як сім»я проживають. Отже загальний розмір земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_2 становить в цілому 0,025 га., що дає достатні підстави вважати, що в облікових документах Вапнярської селищної ради допущено похибку, так як обміри проводились неточними приладами (кандичкою, стрічкою).
При цьому, права ОСОБА_1, як землекористувача не порушені, так як передача у власність земельної ділянки як ОСОБА_6 так і ОСОБА_3 проведена по чітко виражених, твердих межових знаках та спільною зазначена земельна ділянка ніколи не була, а спільним був тільки будинок, розташований на ній. Частини житлового будинку в АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_10 нині належить ОСОБА_1, а частина житлового будинку в АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_11, а потім ОСОБА_6, нині належить ОСОБА_3, тобто за різними вуличними номерами, отже право спільної власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 і 82 оформлено не було.
Також встановлено, що ОСОБА_3 до виготовлення державного акту на право власності на спірну земельну ділянку ніякого відношення не має, так як вона набула право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1, на підставі договору дарування земельної ділянки від 29 травня 2003 року від ОСОБА_6, яка отримала державний акт на вказану земельну ділянку.
Судом встановлено, що при виготовленні державного акта на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 громадянкою ОСОБА_6, сусідка ОСОБА_1 відмовилась підписати абрис зовнішніх меж її земельної ділянки. Тому 8.08.2002 року головою земельної узгоджувальної комісії Вапнярської селищної ради, відповідно до ст. 158-161 ЗК України, підписаний абрис зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_6, враховуючи те, що межові знаки суміжних земельних ділянок виражені чітко, твердими межовими знаками і які не змінювались багато років, а отже не змінювалась і площа суміжних земельних ділянок в якому ОСОБА_1 відмовилась від підпису, про що складений відповідний Акт, який ОСОБА_1 у встановленому чинним законодавством порядку не оскаржувала.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання ОСОБА_1 на те, що при передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_6 не вирішено питання про визначення земель загального користування, оскільки встановлено, що існує частина земельної ділянки (прохід), яка не увійшла до державного акту ОСОБА_6 і якою по даний час користуються, як ОСОБА_1 так і теперішній власник суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 З матеріалів справи вбачається, що до зазначених земельних ділянок існує вільний під’їзд з вул. Леніна.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів ,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В. Матківська
С.К.Медвецький