УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 2589 /2010 Головуючий у 1-й інстанції – Городецький Д.І.
Категорія 57 Доповідач - Гайдук В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Гайдук В.І.
суддів – Красвітної Т.П., Черненкової Л.А.
при секретарі - Кононенко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
клопотання військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону про поновлення строку на апеляційне оскарження, -
в с т а н о в и л а:
Військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій між іншим ставить питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Новомосковського міськрайонного суду від 13 вересня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-1302 про стягнення заборгованості по компенсаційним виплатам, посилаючись на те, що строк ними пропущено з поважних причин, оскільки вони не приймали участі у слуханні справи та не знали про судове рішення.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для поновлення Військовій прокуратурі Дніпропетровського гарнізону строку на апеляційне оскарження постанови Новомосковського міськрайонного суду від 13 вересня 2007 року, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що по справі 13 вересня 2007 року Новомосковським міськрайонним судом було ухвалено постанову, якою позов ОСОБА_1 було задоволено (а.с.59-60). Постанова суду першої інстанції у встановленому Законом порядку та термін оскаржена не була і набрала законної сили.
Прокурор, звертаючись в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції посилався на те, що ані Міністерство оборони України, ані військовий прокурор про ухвалене рішення не знали.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» с уди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як наголосив Європейський Суд з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року «право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata – принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення» (п.40 мотивувальної частини зазначеного рішення).
2.
У справі «Совтрансавто-Холдинг проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів… Судова система, в якій існувала процедура внесення протесту, а відтак можливість неодноразового скасування остаточного судового рішення, як це було встановлено у цій справі, не відповідає як така принципу правової певності, який становить один з основних елементів верховенства права в сенсі статті 6 § 1 Конвенції» ( пункт 72,77 мотивувальної частини рішення від 06.11.2002 ).
Відповідно до ст.35 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року прокурор може вступити у справу у будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов’язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони не виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.
Формами представництва прокуратурою інтересів громадянина є, крім іншого, й подання апеляційної скарги (ст.36-1 зазначеного Закону, ст.292 ЦПК України) з дотриманням загальних правил, визначених главою 1 розділу V ЦПК України.
Прокурор, звернувшись із заявою про поновлення строку у лютому 2010 році, не надав суду доказів коли саме він дізнався про винесену постанову. Окрема ухвала Верховного Суду України, яка долучена до апеляційної скарги та заяви про поновлення строку, була постановлена 16.03.2009.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що представник відповідача - військової частини А-1302 отримав копію постанови суду ще 22.11.2007 (а.с.61).
З огляду на зазначене, на підставі ст. 73 ЦПК України, колегія суддів не находить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Згідно до ч.3 ст.294 ЦПК України скарги, подання, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд за заявою особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.73, 294 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Відмовити Військовій прокуратурі Дніпропетровського гарнізону в поновленні процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Новомосковського міськрайонного суду від 13 вересня 2007 року.
Апеляційну скаргу Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону на постанову Новомосковського міськрайонного суду від 13 вересня 2007 року – залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Судді