Справа № 2-1324/2010                                                                                                                                                                      

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2010 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого  – Скотаря А.Ю.;

            при секретарі – Котула Н.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» про визначення порядку користування жилим приміщенням, припиненні права спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому зазначила, що наряду з відповідачами є співвласницею квартири АДРЕСА_1. Квартира має три ізольовані кімнати, площею 15,8 кв.м. з балконом, 14,1 кв.м. з балконом та 13,0 кв.м., кухню та інші підсобні приміщення.

Фактично вона мешкає в кімнаті площею 15,8 кв.м., а відповідачі, донька і онук, займають інші дві кімнати. Договір найму жилого приміщення укладений на її ім’я. Між ними виник спір щодо оплати комунальних послуг, в зв’язку з чим позивачка просить визначити порядок користування квартирою, виділивши їй у користування кімнату площею 15,8 кв.м., кухню, туалет, ванну кімнату, коридор та вхід у квартиру залишити в загальному користуванні і визначити її частку в праві спільної сумісної власності як 1/3, а також стягнути половину судових витрат у справі.  

В суді позивачка уточнила позовні вимоги, в яких просила зобов’язати КП «Жилкомсервіс» наявний лицевий рахунок залишити за жилим приміщенням 14.1 кв.м. на своє ім’я та відкрити новий рахунок на інші кімнати на ім’я ОСОБА_4

В наступному позивачка відмовилась від уточненого позову та наполягла на задоволенні первісного позову і дала пояснення відповідно до викладених в ньому обставин.

ОСОБА_2 заперечувала проти того, щоб балкон кімнати площею 15,8 кв.м. залишався в користуванні позивачки і просила залишити його в загальному користуванні, при цьому зустрічного позову не заявляла. Додатково пояснила, що її син не може проживати в кімнаті, де зараз мешкає позивачка через медичні приписи. Також просила відмовити позивачці у визначені її частки у праві спільної сумісної власності з тих підстав, що позивачка просить про це для того, щоб зареєструвати у квартирі свого сина, а вона проти цього.

ОСОБА_3, який залучений до у часті у справі в якості співвідповідача як особа, що досягла на час розгляду справи повноліття, проти позову не заперечував. В наступні судові засідання не з’явився, про дату та час слухання справи належним чином сповіщався, про що свідчить його особистий підпис у явочному аркуші, тому суд продовжив слухання справи за його відсутності.

Представник КП «Жилкомсервіс» проти позову не заперечував, просив розглядати справу за його відсутності . Представник КП «МіськБТІ» до суду не з’явився, причин неявки не повідомив, в зв’язку з чим суд вважає можливим слухати справу за його відсутності.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до технічного паспорту спірною є ізольована квартира АДРЕСА_1, яка складається з трьох окремих кімнат 15,8 кв.м, 14,1 кв.м та 13,0 кв.м. Загальна площа квартири складає 63,9 кв.м., житлова – 42,9 кв.м. (а.с. 9-10).  

Квартира АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло належить на праві спільної сумісної власності сторонам у справі, які зареєстровані і постійно мешкають у ній (а.с. 5, 8).    

На позивачку, відповідно до наданих квитанцій, відкритий особистий рахунок № 115274548 і вона оплачує комунальні послуги (а.с. 31-69).

Позивачами не заперечується, отже не підлягає доказуванню, що на теперішній час склався наступний порядок користування квартирою: позивачка користується кімнатою площею 15,8 кв.м. з балконом, а відповідачі займають кімнати площею 13,0 кв.м. та 14,1 кв.м., остання з яких має балкон.

Не дивлячись на той факт, що позивачка користується кімнатою, яка є більшою за площею відносно інших кімнат, суд вважає, що виділення їй в користування саме кімнати площею 15,8 кв.м. з балконом, а відповідачам кімнат площею 14,1 кв.м. з балконом та 13,0 кв.м не порушить житлових прав осіб, що проживають в даній квартирі. До такого висновку суд приходить враховуючи той факт, що наявне користування квартирою склалось на протязі тривалого часу, що не заперечується сторонами, а за поясненнями ОСОБА_2 її син через медичні приписи не може проживати в кімнаті площею 15,8 кв.м., так як вона є сонячною. Крім того, відповідно до плану квартири, вона має роздільні санвузол та ванну кімнату 1,1 кв.м. та 2,0. кв.м. відповідно, кухню площею 6,6 кв.м., коридор 8,8 кв.м., вбудовану шафу 0,7 кв.м., кожна з кімнат площею 15,8 кв.м та 14,1 кв.м мають окремі балкони (а.с. 9-10).

            Вимоги ОСОБА_2 щодо залишення балкону кімнати площею 15,8 кв.м. в загальному користуванні не можуть бути розглянуті, так як відповідачка не подавала відповідний позов, а суд, відповідно до положень ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог…

    Щодо вимог позивачки про визначення її частки в праві спільної сумісної власності на спірну квартиру в розмірі 1/3 частки, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню через наступне.

    Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

    Згідно з ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Частина 2 ст. 372 ЦК України передбачає, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Враховуючи положення закону, відсутність обставин, які б вказували на нерівність часток сторін у праві спільної власності, відсутності домовленості про визначення часток, суд вважає, що позивачці належить 1/3 частка у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 368, 370, 372 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

      Виділити в користування ОСОБА_1 кімнату площею 15,8 кв.м. з балконом, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – кімнати площею 14,1 кв.м. з балконом та 13,0 кв.м. в квартирі АДРЕСА_2.

            Залишити кухню, туалет, ванну кімнату, коридор в квартирі АДРЕСА_2 в загальному користуванні.

Визначити частку ОСОБА_1 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 в розмірі 1/3 частки.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 18,50 грн. в рівних частинах з кожного.

       Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                                                  А.Ю. Скотар