Справа № 2-а-917/10р.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15 квітня 2010 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Богдан М.В.
при секретарі - Коваленко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова про поновлення пропущеного строку та про зобов’язання здійснити донарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за 2006-2009р.р.,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по час звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати управління Пенсійного фонду в Комінтернівському районі м.Харкова здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування та виплатити на її користь недоплачену їй, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з січня 2006 року по 2009 рік.
В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 вказала, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2006-2009 років їй не виплачувалась доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивач вважає, що невиплата їй соціальної допомоги у розмірі, передбаченому статтею 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» є незаконною, суперечить Конституції та Законам України.
Позивач також просила поновити їй строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів ,посилаючись на те, що про порушення своїх прав, як дитини війни, вона дізналася тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
В судове засідання позивач не з*явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її присутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на адміністративний позов, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідні виплати повинні провадитись за рахунок Державного бюджету України, але державним бюджетом зазначені видатки в 2007-2008 роках не передбачені, а так само не визначений законом механізм розрахунку підвищення до пенсії, передбаченого ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підстав для визнання бездіяльності УПФУ в Комінтернівському районі м. Харкова щодо невиплати позивачу доплати до пенсії за віком, не має. Також відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України
Оскільки всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження згідно ч.3 ст.122 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 народилася 02 січня 1944 року.
Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення позивача з проставленим в ньому штампом «Дитини війни».
Відповідач не заперечує того факту, що Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України„ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідачі по справі протягом 2006 року діяли у відповідності з діючим законодавством та не мали підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу підвищення до пенсії за 2007 рік - 2008рік суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07 пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано такими, що не відповідає Конституції України (є не конституційними).
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V втратило чинність 09 липня 2007 року.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Комінтернівському районі м.Харкова повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. за № 10-рп2008р., у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.. 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.. 67 розділу 1,п.п. 1-4, 6-22.24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв*язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного суду України є обов*язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, виходячи з зазначеного рішення Конституційного Суду України та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, відповідач з 22.05.2008р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач у 2007 році не нараховував та не сплачував позивачу підвищення до пенсії.
З 01 січня 2008 року відповідачем нараховувалось та виплачувалось підвищення до пенсії за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року на підставі п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а починаючи з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року – доплату до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року, а саме за 2008 рік: січень – 47,00 грн., лютий – 47,00 грн., березень – 47,00 грн., квітень – 48,10 грн., травень -48, 10 грн., червень -48,10 грн., липень -48,20 грн., серпень – 48,20 грн., вересень – 48,20 грн., жовтень – 49,80 грн., листопад – 49,80 грн., грудень – 49,80 грн.
Але з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та 22.05.2008р. по 31.12.2008р. відповідач мав щомісячно нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а саме: щомісяця з 09.07.2007 року по 30.09.2007 року – 123, 02 грн., з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року – 124,53 грн., з 22 травня 2008 року по 30 червня 2008 року – 144,30 грн., з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року – 163,20 грн.
Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова від 07.08.2009 року ОСОБА_1 було здійснено перерахунок підвищення до пенсії відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни» та призначено щомісяця з 09.07.2007 року по 30.09.2007 року – 123, 02 грн., з 01.10.2007 року по31.12.2007 року – 124,53 грн., з 22 травня 2008 року по 30 червня 2008 року – 144,30 грн., з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року – 163,20 грн., але зазначені суми в призначеному розмірі до теперішнього часу не виплачені.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова повинно провести відповідні виплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ,виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. за вирахуванням фактично виплачених сум щомісячного підвищення до пенсії за 2008 рік, згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.
Оскільки відповідачем 07 серпня 2009 року було здійснено перерахунок підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007 – 2008 роки та призначена доплата до пенсії, позовні вимоги в частині зобов»язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу підвищення до пенсії за 2009 рік, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Отже, Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова повинно провести відповідні нарахування, передбачені ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2009 року, та провести відповідні виплати за вирахуванням фактично виплачених сум щомісячного підвищення до пенсії за 2009 рік, згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 є Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова.
Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова , за місцем проживання позивача.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.
Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Посилання відповідача на законодавчу неврегульованість питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. № 2195 суд вважає хибним, з таких підстав.
Відповідно до ст.. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 8 КАСУ звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, враховуючи положення ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», яка визначає, що нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 46, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V, Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року , Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року за № 121/2001, ст. ст. 1, 3, ч.2 ст. 11, ч. 2 ст. 72, 94, 99, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова про зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за період з 09.07.07 року по 31.12.07 року, з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009 року по 31.12. 2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова виплатити ОСОБА_1 призначену доплату до пенсії , передбачену ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. за вирахування фактично виплачених сум щомісячного підвищення до пенсії за 2008 рік,згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та провести відповідні виплати, за вирахування фактично виплачених сум щомісячного підвищення до пенсії за 2009 рік, згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.
Відрахувати з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. (три) 40 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційний суд Харківської області через Комінтернівський районний суд м.Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя -