Справа 2-а-2298

                                    2010 року

ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    15 лютого 2010 року Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого суді ОСОБА_1 при участі секретаря Соломаха О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова про стягнення суми,    

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначив, що він є інвалідом ІІІ групи, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесений до 1 категорії.

    ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Московському районі м.Харкова та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Основна та додаткова пенсія позивача розрахована та виплачується на підставі ч.4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно, починаючи з 10.10.2008 згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2008.

    Позивач, вважає, що норми ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діяли і на момент призначення його пенсії по інвалідності, що пов’язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, з 23.06.2004.

    ОСОБА_2 просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та стягнути кошти, що становлять різницю між фактично нарахованою та сплаченою мені пенсією за період з 23.06.2004 по 10.10. 2008 та пенсією, яка фактично відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна мені нараховуватися та сплачуватися за зазначений період.

    У судове засідання позивач не з’явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглядати без його присутності.

    Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Суду були надані письмові заперечення проти позову з клопотанням  про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

    Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесений до категорії 1. Ці обставини підтверджуються довідкою про інвалідність позивача, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

      Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію відповідно до ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірах:

•   інвалідам і групи – 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

•   інвалідам ІІ групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

•   інвалідам ІІІ групи, дітям інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по І групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;

по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком;

по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії для позивача є мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначається ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім того, який передбачає ця норма Закону.

Тому суд вважає, що при призначенні позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії Управління ПФУ в Московському районі м. Харкова повинно було керуватися не Постановами Кабінету Міністрів України, якими визначається  лише порядок обчислення пенсії, не змінюючи при цьому їх розміру, встановленого Законом, а вимогами ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», беручи при цьому для розрахунку мінімальну пенсію за віком, розмір якої визначено ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що з моменту призначення пенсії позивача 23.06.2004, пенсія розрахована та виплачувалася відповідачем у розмірі меншому, ніж це передбачено ст.50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виключенню підлягає лише період з 01.01.2008 по 22.05.2008, коли дії відповідача відповідали вимогам чинного законодавства, так як ст. 50 та ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діяли в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким розмір пенсійних виплат було значно зменшено.

Зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесені Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» визнані неконституційними  рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші нормативно-правові акти або їх окремі положення,  що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним судом.

Тому, відповідач з 22.05.2008 під час обчислення пенсії позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача  про відмову в позові через пропуск строків, передбачених ст.ст. 99,100 КАС України, для звернення до адміністративного суду, то суд вважає, вказані заперечення необґрунтованими, оскільки, відповідно до положень ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, неодержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 11, 94, 162, 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо нарахування основної  пенсії по інвалідності ОСОБА_2 в розмірі меншому 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дати призначення його пенсії (23.06.2004).

Стягнути з Управління ПФУ в Московському районі м. Харкова кошти, що складають різницю між фактично нарахованою та сплаченою пенсією ОСОБА_2 та пенсією, яка повинна йому нараховуватися та сплачуватися відповідачем відповідно до ст. 50 Закону №796 в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та ч.4 ст.54 Закону №796 в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, що визначається ч.1 ст. 28 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 23.06.2004 по 10.10.2008.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Московський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

                    Суддя: