Справа № 2-а-3846\09

                                           № 2-а-376\10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15 квітня 2010 року                                               м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого  –  судді                  Єрмак Н.В.,

при секретарі                            Кононенко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Московської районної в м. Харкові ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення  Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про   нарахування недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він є інвалідом 2-ї групи, і віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,  має статус інваліда війни. Він перебуває на обліку у відповідача та отримує додаткові виплати у вигляді щорічної допомоги до 5 Травня на підставі ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та щорічної грошової допомоги на оздоровлення на підставі ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи».  Вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено йому в перерахунку  сум зазначених щорічних виплат за 2007-2008 р.р., оскільки, законодавством передбачений більш високий розмір цих виплат, який слід розраховувати із законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму на відповідний період. З урахуванням наданих уточнень до позову, просить зобов*язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Московської районної в м. Харкові ради призначити позивачу недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2007-2008 р.р. у розмірі 10953, 48 грн., зобов*язати Головне управління праці та соціального захисту населення  Харківської обласної державної адміністрації перечислити 10953, 48 грн. Харківському обласному центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації для нарахування та виплати позивачу недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2007-2008 р.р., зобов*язати Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити позивачу 10953,48 грн. недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2007-2008 р.р. та зобов*язати Головне управління Державного казначейства України в Харківській області здійснити безспірне списання 10953,48 грн. на користь позивача з рахунків відповідачів недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2007-2008 р.р.  

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представники відповідачів ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Московської районної в м.Харкові ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення  Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області в судове засідання не з*явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені, про причини неявки суд не повідомили.

Суд,  заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні  обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи  1 категорії, є інвалідом II групи, має статус інваліда війни, що підтверджується наданими копіями посвідчень, довідкою МСЕК.

Згідно довідок Харківського обласного центру по нарахуванню і виплаті допомог щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2007 р. позивач отримав у грудні 2007 р. в розмірі 120,00 грн.,  за 2008 р. – у листопаді 2008 р. в розмірі 120,00 грн. Одноразову  грошову допомогу до 5 травня за 2007 р. позивач отримав у квітні в розмірі 360 гр., за 2008 р. – у квітні в розмірі 400 грн.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-ХII в редакції від 25.12.1998 р. щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи – 10 мінімальних пенсій за віком, 2 групи – 8 мінімальних пенсій за віком, 3 групи – 7 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з пунктом 13 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 р.» від 19.12.2006 р. №489-V на 2007 р. дія ч.5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової допомоги була змінена і встановлено, що у 2007 р. виплата щорічної разової допомоги відповідно до цього закону здійснюється у таких розмірах: інвалідам 1 групи – 450 грн., інвалідам ІІ групи – 360 грн., інвалідам ІІІ групи – 300 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-XII від 28.02.91 р. в редакції  закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 1 та 2 групи – 5 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи, дітям інвалідам – 4 мінімальні заробітні плати.

  Згідно п. 30 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, д ію зазначеної норми зупинено  на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. по справі «Про соціальні гарантії громадян» визнано такими, що не відповідають Конституції України  положення статті 29, пункту 13 статті 71, пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Також встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України положення закону, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, тобто з 09.07.2007 р. щодо спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 20 розділу II ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 р.» від 28.12.2007 р. №107-VI на 2008 р. дія ч.5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової допомоги була зупинена.

Згідно п. 28 розділом  II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. дія ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України  положення п. 20 та п.28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Також встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Враховуючи положення ч.2 ст. 152 Конституції України  вказані норми законів втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 22.05.2008 р.  щодо спірних правовідносин.

Позивач звернувся  29.04.2009 р. письмово до відповідача з  клопотанням про здійснення перерахунку щорічної разової допомоги до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 р.р., на що відповідач дав письмову відмову.

При цьому,  як встановлено в судовому засіданні, відповідачі при нарахуванні  зазначених виплат керувалися Постановою КМ України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чернобильської катастрофи»,  Постановою КМ України від 12.03.2008 р. № 183 «Про розміри разової грошової допомоги , що виплачується в 2008 р. відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суд вважає, що позивач має право на отримання щорічної допомоги  на оздоровлення за 2007 р. та 2008 р. відповідно до  ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, так як відповідачем неправомірно застосовуються  положення підзаконних нормативних актів, а саме, вищезазначених постанов Кабінету Міністерства України, якими звужується зміст та розмір соціальних гарантій, встановлених законами України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.   Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту визначаються виключно законами України.

Відповідно до п.п.2,3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечувати проведення політики, зокрема, у сфері соціального захисту.

Із зазначеного вбачається, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів соціальних виплат.

    Тому суд вважає, що при призначенні позивачу соціальних виплат відповідач повинен керуватись вимогами закону, який регулює спірні правовідносини, а не постановами Кабінету Міністрів України, які повинні передбачати лише порядок обчислення таких виплат, не змінюючи при цьому їх розміру, встановленого законом.

Відповідно до ч.7 ст. 48  ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснена позивачу у грудні 2007 р.,  у листопаді  2008 р.

Статтею 76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» були встановлені наступні розміри мінімальної заробітної плати на відповідні періоди 2007 року, а саме: 400 гривень – з 01 січня по 31 березня 2007 року; 420 гривень – з 01 квітня по 30 червня 2007 року; 440 гривень – з 01 липня по 30 вересня 2007 року; 460 гривень – з 01 жовтня 2007 р.

Згідно зі ст.59 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік» встановлено з 1 січня 2008 р. розмір мінімальної заробітної плати 515 грн. на місяць,  з 1 квітня 2008 р. – 525 грн., з 1 жовтня 2008 р. – 545 грн., з 1 грудня 2008 р. – 605 грн.

Таким чином,  суд вважає, що позивачу повинна бути виплачена щорічна допомога на оздоровлення у 2007 р. в сумі 2300 грн. (460х5=2300). Фактично позивачем отримано 120 грн. таким чином,  недоплаченою залишається сума у розмірі 2180 грн. (2300-120= 2180).

Щорічна допомога на оздоровлення у 2008 р. повинна була виплачена в сумі 2725 грн., з розрахунку 5 мінімальних заробітних плат (545х5=2725). Фактично виплачено було 120 грн. Тобто, недоплаченою залишається сума у розмірі 2605 грн. (2725-120=2605).

Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.5 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за їх місцем проживання органами соціального захисту населення.

За таких обставин, позов в цієї частині підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо зобов*язння відповідача здійснити перерахунок та виплатити щорічну разову допомогу до 5 Травня, суд зазначає наступне.

Виплати до 5 травня здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов’язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов’язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

З 01.01.2007 року по 08.07.2007 року та  з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року відповідно, конкретний розмір разової грошової допомоги до 5 травня, учасникам бойових дій, були встановлені певними нормами Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Як вбачається з матеріалів справи, щорічну  разову грошову допомогу до 5 травня позивачу виплачено у квітні 2007 року та у квітні 2008 року.

Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет  України на 2008 рік», правомірно діяли, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених частинами 5 статей 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3  зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов’язку здійснити виплату щорічної допомоги до 5 травня, особам, які отримали таку допомогу протягом періоду з 01.01.2007р. по 08.07.2007р. та з 01.01.2008р. по 21.05.2008р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.    

На підставі вищевикладеного, керуючись  ст. ст. 8-14, 71, 94, 99, 100, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Московської в м.Харкові ради здійснити ОСОБА_1 за 2007, 2008 роки перерахунок розміру щорічної допомоги  на оздоровлення  відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат  та здійснити виплату недоплачених сум.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

      Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Московський районний суд м.Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня її оголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасної подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя -                                         Н.В.Єрмак