Справа № 2-409/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 березня  2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді – Кравченко В.Є.

при секретарі  - Пронкіна К.О.

розглянувши у приміщенні Нахімовського  районного суду м. Севастополя у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав власника,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод, які чиняться відповідачкою у праві користування земельною ділянкою площею 0,63 га, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Мореходна, буд. 139, та належить позивачу на праві приватної власності, стягнення матеріальної шкоди у розмірі 14277,20 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн.  Позовні вимоги обґрунтовані тім, що ОСОБА_2 самовільно розпочала на земельної ділянці, яка належить на праві приватної власності позивачу проведення будівельних робіт, використовуючи будівельні матеріали, які належать позивачу, у зв’язку з чим були частково зведені незаконні будівлі та нанесена шкода земельній ділянці, у зв’язку з чим позивач буде вимушений провести демонтаж незаконних споруд, вартість якого складає 14277,20 грн. Мотиви відшкодування спричиненої моральної шкоди обґрунтовані  позивачем тим, що ОСОБА_2 своєю тривалою протиправною поведінкою порушала його законне право власності, самоуправними діями наносила шкоду його особистому стану здоров’я, оскільки погіршувала майнове становище, крім того, категорична відмова відповідачки поновити стан земельної ділянки добровільно, вимусила його звернутися за правовою допомогою  до юристів для захисту свого права у судовому порядку.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити заявлений позов.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечує, вказує, що земельна ділянка була надана їй у постійне користування з правом передання її у спадщину, позивач не є добросовісним набувачем майна та просила у позові відмовити з цих підстав.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача,   дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що у власності ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка площею 0,0603 га, кадастровий № 8536900000:01:009:0015, яка розташована за адресою: місто Севастополь, вулю Мореходна, 139 (сто тридцять дев'ять)з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 940896, виданим 04.11.2005 (а.с. 8), на підставі договору купівлі продажу від 28.07.2005 реєстровий № 2370, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3, укладеного між ОСОБА_1 (покупцем) та ОСОБА_4 (продавцем) (а.с.7).

Належність земельної ділянки у власності ОСОБА_4 була перевірена при укладенні та посвідченні правочину у порядку передбаченому, діючим законодавством. Зокрема, право власності ОСОБА_4 було підтверджене державним актом на право власності земельної ділянки серії КМ № 157586, виданого 23.02.2005 на підставі рішення Нахімовської районної Ради у м. Севастополі від 24.11.2004 № С18-7/379. До отримання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_4 з 1991 року вказана земельна ділянка була надана у довічне спадкове володіння рішенням Севастопольської міської ради народних депутатів та Виконавчого комітету № 19/1966 від 22.08.1991 «Про надання земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків громадян».

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка була надана подружжю ОСОБА_4 у період знаходження їх у зареєстрованому шлюбі.   У 1997 році шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був розірваний. Питання про розподіл майна, яке було спільною сумісною власністю подружжям при розірванні шлюбу не ставилось(а.с. 46).

Частиною 3 ст. 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України, діючого на момент існування сімейних відносин, був встановлений трирічний строк позовної давності для вимог про розділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, яке розірвало шлюб.

Після спливу строку позовної давності, ОСОБА_4 було у порядку, передбаченому чинним законодавством набуто право власності на спірну земельну ділянку.

Під час судового розгляду судом встановлено та не заперечене відповідачкою, що вона не зважаючи на відсутність у неї прав на спірну земельну ділянку користувалася нею, представлялася власницею земельної ділянки перед третіми особами, розпоряджалася майном на земельної ділянці, як своїм.

Частиною 2 ст. 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і
реалізується громадянами, юридичними особами та державою  виключно
відповідно до закону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного
користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту
державної реєстрації цих прав. Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що  п раво   власності   на   земельну   ділянку  посвідчується державним актом.

Обсяг прав власників земельних ділянок встановлений ст.. 90 Земельного кодексу України, зокрема власники земельних ділянок мають право:  продавати або іншим шляхом відчужувати  земельну  ділянку,
передавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на землі, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
споруджувати жилі будинки,  виробничі  та інші будівлі і
споруди.

 Частиною 2 ст. 90 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають
відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та  юридичним  особам  рівні умови захисту прав власності на землю. Згідно зі частиною 2 вказаної статті, власник   земельної   ділянки   або  землекористувач  може вимагати усунення будь-яких порушень його прав  на  землю,  навіть якщо  ці  порушення  не  пов'язані  з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з відповідними змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України (у редакції 1963 року) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та вина зазначеної особи.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд знаходить обґрунтованими, оскільки сам факт порушення права власності на земельну ділянку, безперечно заподіяв шкоду його інтересам i викликав моральні страждання, життєві незручності, у зв’язку з чим підлягають задоволенню, згідно заявленому розміру - 1000,00 грн. (а.с 31) Визначаючи розмір відшкодування на вимоги немайнового характеру, суд виходить з вимог ст.1167 ЦК України.

  Доводи відповідачки щодо незаконного позбавлення її власної землі, та здійснення її чоловіком шахрайським дій відносно її майна, суд  не приймає як підставні, оскільки у встановлені законом строки звернення до суду з позовом та передбаченим способом захисту або відновлення порушеного права, ОСОБА_2 не зверталась, у даному процесі жодного належного доказу в обґрунтування своїх заперечень щодо пред’явленого позову суду, у порядку статей 10,60 ЦПК України,не надала.

Вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, яка складається  з вартості демонтажу збудованих відповідачкою споруд, у сумі 14227,20 грн., суд залишає без задоволення, оскільки позивачем, у порядку ст.ст. 10,60 ЦПК України не доведено, що йому реально завдана шкода саме на таку суму, крім того, чинним законом не передбачений такий захист порушеного права, як відшкодування майбутніх збитків, а порушене право позивача вже захищено шляхом прийняття рішення про усунення перешкод з боку відповідача в користуванні його власною земельною ділянкою.  

 Відповідно до ст.ст. 83,88 Цивільного процесуального Кодексу України підлягають стягненню з відпов1дача на користь позивача витрати, понесені ним у зв'язку iз сплатою судового збору у poзміpi 25,50 грн., з оплатою витрат на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справи, у сумі 30 грн.,

Враховуючи викладене, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.90, 125, 126, 152 Земельного кодексу України, ст. 15,16, 386, 391, 1166, 1167  Цивільного кодексу України, ст.ст.3, 6, 10, 11, 83, 88, 168, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди, створювані ОСОБА_2 у праві користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0603 га, кадастровий № 8536900000:01:009:0015, яка розташована за адресою: місто Севастополь, вулю Мореходна, 139 (сто тридцять дев'ять)з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить на праві власності ОСОБА_1.

Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору, у сумі 25,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, у сумі 30 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення вартості демонтажу споруд, що знаходяться  на його земельній  ділянці, у розмірі 14277,00 грн. – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Нахімовський районний суд м. Севастополя протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня оголошення рішення суду.

Суддя Нахімовського

районного суду м. Севастополя                       ОСОБА_5