Нахімовський районний суд міста Севастополя

__________________________________________________________________

                                            І інстанція

                                                   Справа № 2-1006/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 березня 2010 року Нахімовський районний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді – Кравченко В.Є., при секретарі – Пронкіній К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житлосервіс № 15» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання втрати права користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, комунальне підприємство «Житлосервіс № 15», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування житловою площею у кімнаті 36 в будинку, розташованому за адресою: місто Севастополь, вул. Садова, будинок 33, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі є наймачами вказаної вище кімнати, але більш ніж три роки без поважних причин у кімнаті не мешкають, мають заборгованість по сплаті комунальних послуг, поштову кореспонденцію за місцем реєстрації не отримують, у трудових відносинах з позивачем не знаходяться.

Представник відповідачів ОСОБА_4 надав суду заперечення, в яких позов не визнав в повному обсязі просив відмовити в задоволені позову, вважаючи доводи позивача необґрунтованими та не заснованими на фактичних обставинах справи, свої заперечення на позов мотивував тим, що  відповідачі постійно мешкають в кімнаті 36 будинку № 33 по вул. Садова в м. Севастополі, заборгованості по сплаті комунальних платежів не мають,сплачують за комунальні послуги, електропостачання, теплопостачання та водопостачання в повному обсязі та в строк. Також вказував на те, що відповідачі отримують поштову кореспонденцію за місцем мешкання.

Комунальне підприємство «Житлосервіс № 15» в попереднє судове засідання не з’явився,  надав суду заяву, в якій  у зв’язку з зайнятістю просив здійснити розгляд справи за відсутністю його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, в судове засідання з розгляду справи по суті , яке відбувалось 25.03.2010 року, позивач  також не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений  належним чином,  про поважність причин неявки в судове засідання, суд не повідомив.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином. Від представника відповідачів ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив в задоволенні позову відмовити з мотивів, вказаних у запереченнях на позовну заяву.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

В якості обґрунтування заявленого позову, заявник посилається на статті 71,72   Житлового кодексу України, вважаючи, що відповідачі втратили право користування  спірним приміщенням у зв’язку з тим, що вибулі з нього з 06.06.2006 року, не несуть тягар утримання житла у належному стані та сплати комунальних послуг, чим перешкоджають  позивачу в наданні житлового приміщення іншим особам.

У судовому засіданні судом встановлено, що житлове приміщення, розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Садова, 33, є гуртожитком, знаходиться на балансі комунального підприємства "Житлосервіс №15" згідно наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 20.02.2008 року № 195, що підтверджується копіями документів, долучених до матеріалів справи. У кімнаті 36 вказаного гуртожитку з 03.10.1995 року зареєстрована відповідачка, ОСОБА_1 зі своїми неповнолітніми синами – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією Форми № 16, доданої до справи.

Згідно з Актом, складеним 20.11.2008 року, працівниками КП "Житлосервіс №15", встановлений факт непроживання відповідачів за місцем їх реєстрації з 06.06.2006 року. Доданий до позовної заяви Акт фактичного мешкання від 20.11.2008 року не може служити доказом непроживання відповідачів за вказаною адресою у зв'язку з тим, що Акт складений на певну дату (20.11.2008 року). Даний Акт може свідчити про відсутність ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 тільки на дату складання, тобто на 20.11.2008 року. Інших актів в матеріалах справи не має.

Тому суд не може даний доказ сприймати як підтвердження сукупності обставин для  задоволення позову.

Твердження позивача про відсутність відповідачів за місцем реєстрації спростовуються заявою відповідачки ОСОБА_1 від 25.11.2008 року на ім`я директора КП «Житлосервіс № 15» про виклик майстера для підключення електроенергії (вх № 6/1433 від 26.11.2008 року) та візою директора КП «Житлосервіс № 15» на цій заяві.

Доводи позивача, викладені у позовній заяві про відсутність оплати відповідачами комунальних послуг не можуть бути прийняти до уваги судом, оскільки не відповідають дійсності. Судом встановлено та підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних документів за період 2006 – 2009 років, що відповідачами оплата комунальних послуг, та за постачання води, електроенергії та теплоенергії проводилась в повному обсязі та у строк.

Також представником відповідачів ОСОБА_4 до суду надана копія Довідки КП «Житлосервіс № 15» від 27.11.2008 року № 2/807, згідно з якої ОСОБА_1 станом на 27.11.2008 року не має заборгованості за спожиту електроенергію та комунальні послуги.

Судом також не приймається до уваги доводи позивача про те, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 не отримують поштову кореспонденцію за місцем реєстрації. Згідно з доданою до матеріалів справи копії підписного абонемента на отримання періодичного видання «Пенсійний кур`єр» відповідачка ОСОБА_1 отримувала в першому півріччі 2009 року газету «Пенсійний кур`єр» за місцем своєї реєстрації - вул. Садова, будинок 33, кімната 36. В 2008 році відповідачка ОСОБА_1 отримувала листи від приватного підприємця ОСОБА_5

Також, відповідач ОСОБА_3 у вересні 2009 року отримав Повістку Севастопольського міськвійському, копія якої додана до матеріалів справи.

Крім того, факт отримання  процесуальних документів по руху даної цивільної справи за адресою вул. Садова, 33, кімн.36 у м. Севастополі свідчить про те, що відповідачі фактично мешкають у приміщенні,відносно якого позивач заявляє вимоги про визнання даних осіб, такими, що втратили право користування.

Згідно з Наказом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 20.02.2008 року № 195 житлове приміщення, розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Садова, 33, передано з балансу КП «Море» на баланс Комунального підприємства "Житлосервіс №15". На момент вселення відповідачів гуртожиток знаходився на балансі іншого підприємства, тому судом у якості одної з підстав позову не приймаються до уваги доводи позивача про відсутність трудових стосунків між позивачем та відповідачами.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі ст. ст.10,60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Зі змісту позовної заяви вбачається те, що позивач зробив лише припущення про наявність підстав для визнання відповідачів  такими, що втратили право користування вищезгаданим приміщенням. Однак, відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. Це стосується позивача - комунального підприємства «Житлосервіс № 15», який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, довести наявність суб'єктивного права, за захистом якого він звернувся, довести, що воно дійсно порушено, надати докази, що підтверджують позов.

У зв’язку з тим, що позивачем не виконано вимоги вищевказаних норм закону, суд не знаходить правових підстав для задоволення  заявленого позову, судові витрати, понесені позивачем відшкодуванню не підлягають, відповідачі про компенсування понесених судових витрат, при розгляді даної справи, відповідно до ч.4 ст.88 ЦПК України, не заявляли.

На підставі ст. 47 Конституції України, статей 71, 72 Житлового кодексу УРСР, ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 168, 169, 209, 212, 214 - 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову комунального підприємства «Житлосервіс № 15» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування житловим  приміщенням, за адресою місто Севастополь, вул. Садова, 33, кімната 36, -   відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                              Суддя – підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Нахімовського

районного суду м. Севастополя                            В.Є Кравченко