ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
19.07.06 р. Справа № 44/198
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс „Іскра» (представник Сур Ю.І., довіреність 15/208-юр/04 від 04.03.04 року), до підприємства Волноваської виправної колонії № 120 (представник до судового засідання не з’явився), про стягнення заборгованості за поставлений товар з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, а також пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у загальному розмірі 315,90 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Казенне підприємство «Науково-виробничий комплекс „Іскра» (далі – Продавець) звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості 231,09 грн. за поставлену за договором № 3/103-юр від 24.12.03 року (далі – Договір) продукцію, інфляційних 51,29 грн., трьох процентів річних 14,93 грн. та пені 1,17 грн. до підприємства Волноваської виправної колонії № 120 (далі – Покупець). Позовні вимоги Продавця ґрунтуються на неналежному виконанні умов Договору, а також на простроченні Покупцем грошового зобов’язання, яке виникло з поставки швацької продукції (далі – Товар) на загальну суму 5’131,10 грн.
Представник Продавця підтримав позовні вимоги у повному обсязі та в судовому засіданні повідомив суд про погашення відповідачем 12.07.06 року суми основного боргу 231,09 грн. та, скориставшись правами, передбаченими статтею 22 ГПК України збільшив вимоги щодо стягнення пені до 18,59 грн.
Представник відповідача до судового засідання не з’явився, не зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення № 400589. Проте суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки ненадані суду Покупцем документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, крім того, надання відзиву є правом, а не обов’язком відповідача.
Вислухавши в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що справа за позовом Продавця в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню, а решта позовних вимог підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки Покупця та казенного електромашинобудівельного заводу „Іскра” (далі – Завод), суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей 224-240 ЦК УРСР та статей 655-697 ЦК України, застосування норм яких можливе на підставі пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України – через продовження існування після 01.01.04 року взаємних прав та обов’язків сторін.
Згідно наказу Міністерства промислової політики України № 418 від 15.10.03 року, Завод реорганізовано шляхом злиття декількох суб’єктів господарювання та створення на його базі Продавця, причому Продавець визначений правонаступником прав та обов’язків Шахти.
Виходячи зі змісту статті 25 ГПК України, у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником. Підстави застосування інституту правонаступництва в господарських відносинах не обмежуються лише фактом вибуття (припинення юридичної особи) Заводу, оскільки його правонаступником також може бути визнана юридична особа, яка отримала їх права та обов’язки у встановленому порядку.
Статтею 37 ЦК УРСР визначено, що у разі приєднання одного або кількох суб’єктів господарювання до іншого суб’єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов’язки приєднаних суб’єктів господарювання, що і мало місце у даному випадку. За таких обставин безсумнівним є перехід до Продавця, як нововиниклої в зобов’язанні особи, прав та обов’язків, що були дійсними для реорганізованого Заводу, у тому числі й тих, що є предметом цього спору.
Таким чином, в силу статей 224 ЦК УРСР та 655 ЦК України, а також пунктів 1.1 та 4.1 Договору, Продавець зобов’язався передати Покупцеві Товар в кількості та по цінах, зазначених у специфікації, а Покупець зобов’язався прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно чотирьох видаткових накладних №№ 201, 102, 415 та 137 Продавець в період з 22.12.03 року до 22.04.04 року передав Покупцеві Товар вартістю 5’131,10 грн. Покупцем прийнято означений Товар, що підтверджується підписами сторін на накладних, внаслідок чого обов’язок передачі Продавцем Товару на загальну суму 5’131,10 грн. вважається виконаним у відповідності до норм статті 224 ЦК УРСР та статті 664 ЦК України.
Додатково передача Товару підтверджена довіреностями ЯЗЗ № 732702 та ЯЗЗ № 732810, які надали право громадянкам Писанець І.А. та Слупіній К.Р. право на отримання Товару від імені Покупця.
Згідно пункту 2.2. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку № КО-1 і № М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від 27.07.98 року № 263, накладна (типова форма № М-20) є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.
Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані позивачем видаткові накладні у сукупності з довіреностями є належним доказом здійснення передачі відповідачу Товару та прийняття цього Товару останнім. Докази, що свідчать про незгоду Покупця з належністю виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором (якість, комплектність, строки поставки тощо), – суду не надавалися.
З огляду на наведене, суд вважає, що зобов’язання Продавця за Договором на суму 5’131,10 грн. виконане належним чином.
Виходячи з домовленостей, викладених сторонами в пункті 4.1 Договору, Покупець має оплатити отриманий Товар на розрахунковий рахунок позивача протягом 10 днів з моменту поставки. Таким чином, суд вважає, що право Продавця вимагати від Покупця виконання грошового зобов’язання на загальну суму 5’131,10 грн. виникло 02.05.04 року.
В порядку статті 600 ЦК України Покупець частково припинив грошове зобов’язання передачею відступного, здійснивши зустрічну поставку холодильників на суму 4’900,01 грн., що підтверджено видатковими накладними №№ 173 та 582.
Наявність кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем у спірних правовідносинах на суму 231,09 грн. додатково підтверджується актами звірення взаєморозрахунків від 01.12.05 року та від 01.05.06 року, підписаними повноважними особами та скріпленими печатками.
Наразі, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем на суму 231,09 грн. на момент звернення позивача до суду з позовом – виконане не було, на порушення статей 161-162 ЦК УРСР та статей 525-526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Наразі, платіжним дорученням № 71_7СО28/7 від 12.07.06 року відповідач повністю оплатив суму основного боргу, про що свідчить банківська виписка. надана позивачем, через що суд припиняє провадження у цій частині позовних вимог через відсутність предмету спору.
Прострочення Покупцем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України. За розрахунком позивача, який перевірено судом, сума боргу з інфляційними та трьома процентами річних з простроченої суми за період з 04.05.04 року до 29.06.06 становить 297,31 грн., у тому числі 14,93 грн. річних та 51,29 грн. інфляційних.
Прострочення відповідачем грошового зобов’язання за умовами пункту 6.2 Договору тягне за собою обов’язок сплати пені у розмірі 0,5% боргу за кожен день прострочення. Наразі, позивач висунув вимогу щодо стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що повністю відповідає змісту статей 549-550 ЦК України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Судом арифметично перевірено вимогу позивача стосовно стягнення пені у розмірі 18,59 грн., нарахованої у період з 02.05.04 року до 02.11.04 року, а оскільки подібний спосіб нарахування відповідає нормам частини 6 статті 232 ГК України, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.
Таким чином, причиною виникнення спору є протиправне порушення Покупцем умов Договору, а також норм ЦК УРСР та ЦК України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів купівлі-продажу.
Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача.
На підставі ст.161-162, 244-240 ЦК УРСР, ст.ст.525, 526, 655-697 ЦК України, ст.232 ГК України, керуючись ст.ст.22, 25, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Припинити провадження у справі за позовом казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс „Іскра» до підприємства Волноваської виправної колонії № 120 про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 231,09 грн.
Задовольнити позов казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс „Іскра» до підприємства Волноваської виправної колонії № 120 про стягнення інфляційних, трьох процентів річних та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у загальному розмірі 84,81 грн.
Стягнути з підприємства Волноваської виправної колонії № 120 на користь казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс „Іскра» інфляційні, три проценти річних та пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у загальному розмірі 84,81 грн., а також відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Мєзєнцев Є.І.