Справа № 2-к-1/ 10

У  Х  В  А  Л  А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    20 квітня 2010 року.  Володимир-Волинський міський суд Волинської області                       в складі:

        головуючого – судді Сарапіна Г.С.

        при секретарі Процюк Н.Р.,

за участю  представника стягувача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду                     в м. Володимирі-Волинському клопотання Іноземного приватного унітарного виробничо-торгового підприємства “Брестський завод виноградних вин “Шардо”  про визнання та виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню,

в с т а н о в и в:

    Іноземне приватне унітарне виробничо-торгове підприємство “Брестський завод виноградних вин  “Шардо”  звернулося до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення Господарського суду Брестської області Республіки Білорусь від 11.09.2009р. № 248-11/ 2009, що підлягає примусовому виконанню, покликаючись у клопотанні на те, що 22 березня 2007 року між стягувачем – ІПУВТП  “Брестський завод виноградних вин  “Шардо”  і боржником – Відкритим акціонерним товариством  “Володимирцукор” було укладено контракт за № У1/-07  на поставку обладнання, що було у використанні, за яким стягувач, іменований за контрактом  “Продавець”,  зобов’язувався поставляти, а боржник, іменований за контрактом  “Покупець”,  зобов’язувався прийняти та оплатити товар, що поставлений стягувачем.

Відповідно до умов контракту стягувач 03 квітня 2007 року відвантажив боржнику обладнання на суму 18977, 32 доларів США, оплата якого за контрактом повинна була проводитись на підставі виставленого рахунку-фактури та відвантажувальними документами в розмірі 100-відсоткової вартості товару протягом 30 календарних днів від дати відвантаження товару.

Термін оплати закінчився 03 травня 2007 року, однак боржник, незважаючи на неодноразові звернення до нього стягувача щодо оплати товару, свої зобов’язання перед стягувачем не виконав.

Відповідно до п. 8.1 Контракту  судові спор  вирішуються за місцем знаходження стягувача, у зв’язку з чим Господарський суд Брестської області 11 вересня 2009 року, розглянувши справу, вирішив стягнути з боржника в користь стягувача  заборгованість за поставлене обладнання в сумі 18977, 32 доларів США,  пеню – в сумі 1338 доларів США, а всього за контрактом – 20315, 32 доларів США та судові витрати – в розмірі 2263341 білоруських рублів.

    Боржник рішення Господарського суду Брестської області від 11.09.2009р. добровільно не виконує.

У зв’язку з наведеним, на підставі Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних з виконанням господарської діяльності від 20.03.1992р., Іноземне приватне унітарне виробничо-торгове підприємство “Брестський завод виноградних вин  “Шардо”  просить визнати рішення Господарського суду Брестської області Республіки Білорусь від 11.09.2009р. № 248-11/2009 таким, що підлягає примусовому виконанню в Україні, та надати дозвіл на його примусове виконання шляхом стягнення з боржника – ВАТ  “Володимирцукор”  в користь стягувача заборгованості за поставлене обладнання в сумі 18977, 32 доларів США,  пені – в сумі 1338 доларів США, а всього за контрактом –                       20315, 32 доларів США та судові витрати – в розмірі 2263341 білоруських рублів.  

У судовому засіданні представник стягувача – ОСОБА_1 клопотання підтримав та просить його задовольнити, покликаючись на викладені в ньому обставини.

Представник боржника ОСОБА_2, який уповноважений представляти інтереси боржника виданою йому терміном на один рік довіреністю від 15.02.2010р. № 32, подав до суду заяву, в якій просить розглядати клопотання без його участі, у зв’язку з чим суд вважає можливим розгляд клопотання у відсутності представника боржника.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що клопотання є обґрунтованим                           і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 390 ЦПК України  рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю  ad hoc  з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Відповідно до ст. 7 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої Верховною Радою України 19.12.1992р., що набула чинності для України 19.12.1992р.,  держави – учасниці Співдружності Незалежних Держав взаємно визнають і виконують рішення компетентних судів, що набули законної чинності. Рішення, винесені компетентними судами однієї держави –  учасниці Співдружності Незалежних Держав, мають бути виконаними на території інших держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав.

Відповідно до ст. 51 Конвенції про правову допомогу і правові відносини                              в цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованої Верховною Радою України 10.11.1994р., що набула чинності для України 14.04.1995р.,  кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує рішення установ юстиції вцивільних, сімейних і кримінальних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди в таких справах і нотаріальні акти щодо грошових зобов’язань, винесені на території інших Договірних Сторін,

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Брестської області від Республіки Білорусь від 11.09.2009р. № 248-11/2009, що набрало законної сили 29 вересня 2009 року, стягнуто з боржника – ВАТ “Володимирцукор”  заборгованість за поставлене обладнання в сумі 18977, 32 доларів США,  пеню – в сумі 1338 доларів США, а всього за контрактом – 20315, 32 доларів США та судові витрати – в розмірі 2263341 білоруських рублів, що підтверджується оглянутою судом нотаріально посвідченою копією зазначеного рішення суду та нотаріально посвідченими копіями судових наказів від 29.09.2009р. і 30.09.2009р., виданих на виконання цього судового рішення.

Приєднані до клопотання документи, зокрема поштові повідомлення,   підтверджують, що  боржник, представник якого не брав участі в судовому процесі при розгляді справи Господарським судом Брестської області Республіки Білорусь, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

З клопотання та пояснень представника стягувача вбачається, що боржник добровільно не бажає сплачувати заборгованість за контрактом та судові витрати в справі за рішенням Господарського суду Брестської області Республіки Білорусь від 11.09.2009р. № 248-11/2009,  що набрало законної сили 29 вересня 2009 року, а тому є законні підстави для визнання зазначеного судового рішення та його примусового виконання в Україні.

Відповідно до ч.8 ст. 395 ЦПК України якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

Відповідно до розрахунку суми, що підлягає стягнення з боржника в користь стягувача, визначеної в національній валюті за курсом Національного банку України станом на 20.04.2010р., сума заборгованості за обладнання складає 150412 грн.;  сума пені – 10605 грн;  сума судових витрат – 6020 грн., а загальна сума стягнення – ( 150412 + 10605 + 6020  )  =  167037  ( сто шістдесят сім тисяч тридцять сім ) гривень.

Керуючись ст.ст. 390 – 395, 396, 209 ч.ч. 4-6, 210 ч.1  ЦПК України,   суд

у  х  в  а  л  и  в:

    Визнати в Україні рішення Господарського суду Брестської області Республіки Білорусь від 11.09.2009р. № 248-11/2009,  що набрало законної сили 29 вересня 2009 року, за яким з Відкритого акціонерного товариства “Володимирцукор”  стягнуто в користь Іноземного приватного унітарного виробничо-торгового підприємства “Брестський завод виноградних вин “Шардо”  167037  ( сто шістдесят сім тисяч тридцять сім ) гривень                           та надати дозвіл на примусове виконання цього рішення суду в Україні.

На ухвалу може бути подана заява про апеляційне оскарження до апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд протягом п'яти днів                          з дня її проголошення та апеляційна скарга - протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо її не було подано, а якщо таку заяву було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений законом строк, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку,  інакше у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя