Справа № 2-а-1109/10

П О С Т А Н О В А

Іменем   України

16 квітня 2010 року                   Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

                               головуючого          Дзюбича В.Л.,

                                                    з участю секретаря   Іванів М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України в Тернопільській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – інспектора ДПС Козьмука Ярослава Богдановича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача УДАІ УМВС України в Тернопільській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - інспектора ДПС Козьмука Я.Б. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, серії ВО № 079582 від 14.01.2010 року, якою його визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП за порушення п.15.9 (е) Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), посилаючись на те, що 14.01.2010 року по вул.Микулинецькій в м.Тернополі ОСОБА_1 зупинив транспортний засіб, марки "ГАЗ-24", державний номерний знак НОМЕР_1 на посадковому майданчику для маршрутних транспортних засобів, щоб висадити пасажирів. Позивач вважає, що п.15.9 (е) не забороняє зупинку на самих посадкових майданчиках, а лише 30 метрів від них. ОСОБА_1 стверджує, що працівник ДАІ, який складав відносно нього протокол про адмінправопорушення не міг зрозуміти значення п.15.9 (е) ПДР України та пояснити, що таке "посадковий майданчик". Із винесеною постановою ОСОБА_1 не згідний, вважає, що його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та просить оскаржувану постанову скасувати, як незаконну.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на мотиви, викладені у позовній заяві та просить його задовольнити в повному обсязі.

    Представник відповідача УДАІ УМВС України в Тернопільській області в судовому засіданні відносно позову заперечив та пояснив суду, що пояснення позивача є надуманими, оскільки згідно п.15.9 (е) ПДР України, зупинка забороняється ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів в тому числі і на посадових осіб, а тому просить відмовити в позові за безпідставністю.

    Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - інспектор ДПС Козьмук Я.Б. в судовому засіданні відносно позову заперечив та пояснив суду, що 14.01.2010 року о 21 год. 34 хв. ОСОБА_1 по вул.Микулинецькій в м.Тернополі здійснив зупинку свого транспортного засобу на автобусній зупинці, чим порушив п.15.9 (е) ПДР України.

    Дослідивши та оцінивши докази по справі, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВО № 085747 від 14.01.2010 року, ОСОБА_1 14.01.2010 року о 21 год. 34 хв. здійснив зупинку транспортного засобу, марки "ГАЗ 24", державний номерний знак НОМЕР_1 на зупинці для маршрутних транспортних засобів по вул.Микулинецькій в м.Тернополі, чим порушив вимоги п.15.9 (е) Правил дорожнього руху України. У письмових поясненнях, даних у вказаному протоколі, ОСОБА_1 вказав, що із звинуваченням не згідний, оскільки в п.15.9 (е) ПДР України не сказано, що зупинка на посадковому майданчику не забороняється, а лише "30 м. від них". ОСОБА_1 зупинив авто в цих межах, а тому провини не визнає.

Постановою в справі про адміністративне правопорушення інспектора ДПС Козьмука Я.Б., серії ВО № 079582 від 14.01.2010 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Пунктом 15.9 (е) ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року передбачено, що зупинка забороняється ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Аналізуючи вищенаведені факти, приймаючи до уваги, те що дотримання правил зупинки і стоянки є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху та уникнення дорожньо-транспортних пригод, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, тобто порушення п.15.9 (е )  ПДР України. Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення доведена протоколом про адміністративне правопорушення, серії ВО № 085747 від 14.01.2010 року та письмовими поясненнями позивача, які викладені у даному протоколі. Доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення, останній суду не надав, а ті обставини, з яких ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову, на думку суду, є голослівними і надуманими та такими, що наведені з метою уникнення адміністративної відповідальності. Дії працівників ДАІ під час складання постанови в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, на думку суду були правомірними, вказана постанова винесена у відповідності до вимог чинного законодавства України і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити. Посилання ОСОБА_1 на те, що п.15.9 (е) ПДР України не заборонено зупинку на посадковому майданчику, судом до уваги не береться, оскільки п.15.9 (е) ПДР України забороняє зупинку транспортних засобів, як на відстані меншій 30 м. від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, так і безпосередньо на посадкових майданчиках маршрутних транспортних засобів, незважаючи на відсутність прямої вказівки про це у зазначеному пункті ПДР України. Вказана заборона запроваджена для забезпечення ритмічного руху маршрутних транспортних засобів за графіком і створення пасажирському транспортові безпечних умов для під’їзду  до зупинки або від’їзду від неї.  

            На підставі викладеного, керуючись п.15.9 (е) Правил дорожнього руху України, ст.ст.122, 289, 293 КУпАП, ст.ст.1, 10, 11, 18 , 71, 128, 158 – 163, 186  КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

         У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України в Тернопільській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – інспектора ДПС Козьмука Ярослава Богдановича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, серії ВО № 079582 від 14.01.2010 року – відмовити.

         Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                                             В.Л. Дзюбич