СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09 червня 2006 року | Справа № 2-1/3891-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Антонової І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: Біда В.А. - ліквідатор ТОВ "ЮБС";
відповідача: Вовк В.І., дов. № 106 від 26.04.2006 року; Пономарьова С,А., дов. № 03 від 11.01.2006 року;
третя особа: Танасогло Д.М. - директора ПП "Діоніс";
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Торговий центр" відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 06 березня 2006 року у справі № 2-1/3891-2006
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБС" (вул. Джерельна, 1, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95023)
до Дочірнього підприємства "Торговий центр" відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод" (вул. Проектна, 1, с.Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96002)
третя особа - приватного підприємства "Діоніс" (вул. Чапаєва, 3, м.Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 06.03.2006 року у справі № 2-1/3891-2006 позов ТОВ "ЮБС" задоволено. Суд визнав недійсним договір уступки вимоги б/н від 13.12.2002 року підписаний між ДП "Торгівельний центр" ВАТ "Кримський содовий завод" та ПП "Діоніс".
Не погодившись з рішенням господарського суду АР Крим, ДП "Торгівельний центр" ВАТ "Кримський содовий завод" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як винесене з порушенням норм матеріального та процессуального права, у позові ТОВ "ЮБС" відмовити. Доводи апеляційної скарги полягають у пропуску позивачем позовної давності, відсутністю у позивача права на подачу позову та неповноті вияснення судом усіх обставин справи.
У складі судової колегії здійснювались заміни: судді Котлярової О.Л. на суддю Лисенко В.А., судді Антонової І.В. на суддю Заплава Л.М., а також суддів Лисенко В.А. та Заплава Л.М. на суддів Антонову І.В. та Котлярову О.Л.
У судовому засіданні оголошувались перерви: з 28 квітня по 22 травня, з 31 травня по 07 червня, а також з 07 по 09 червня 2006 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судовою колегією встановлено.
03.01.2006 року позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до ДП "Торгівельний центр" ВАТ "Кримський содовий завод" про визнання недійсним договору уступки вимоги б/н від 13.12.2003 року як невідповідаючого вимогам закону.
Рішенням господарського суду АР Крим від 06.03.2006 року у справі № 2-1/3891-2006 позов ТОВ "ЮБС" задоволено. Суд визнав недійсним договір уступки вимог б/н від 13.12.2002 року, підписаний між ДП "Торгівельний центр" ВАТ "Кримський содовий завод" та ПП "Діоніс". Рішення суду обгрунтвоване тим, що згідно з висновком податкової міліції м.Сімферополя ТОВ „ЮБС” на час підписання договору від 13.12.2002 року було неплатіжоздатним, у зв`зку з чим, позивач не мав права відповідати перед третьою особою по зобов`язанням своїм майном. Крім того, суд першої інстанції встановив, що у спірному договорі відсутня умова про платність уступки вимоги від відповідача до приватного підприємства „Діоніс”.
Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДП "Торгівельний центр" ВАТ "Кримський содовий завод" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2002 року між ДП "Торгівельний центр" ВАТ "Кримський содовий завод" та приватним підприємством „Діоніс” був укладений договір уступки вимоги, відповідно до умов якого, відповідач передав, а приватне підприємство „Діоніс” прийняло право уступки вимоги суми у розмірі 461544,20 грн. за договором №96 від 13.02.2001 року між кредитором та боржником –„ЮБС”.
26.12.2002 року між ДП "Торгівельний центр" ВАТ "Кримський содовий завод" та ТОВ „Діоніс” був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким, заборгованість ТОВ „ЮБС” перед ДП "Торгівельний центр" ВАТ "Кримський содовий завод" складала 461544,40 грн.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
У зв`язку викладеним, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року.
Відповідно до статті 198 Цивільного кодексу УРСР, кредитор, який уступив вимогу іншій особі, зобов'язаний передати їй документи, що свідчать про право вимоги. Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.
Таким чином, стаття 198 Цивільного кодексу УРСР передбачає обов`язок кредитора, який уступив вимогу іншій особі, передати йому документи, що свідчать про право вимоги.
Крім того, пунктом 6 договору про уступку вимоги передбачено, що обов`язок ДП "Торгівельний центр" ВАТ "Кримський содовий завод" передати новому кредитору всю інформацію, з якої витікає право вимоги, є предметом договору.
Судова колегія зазначає, що сторонами не було надано акт прийому-передачі договору, накладні, рахунки по договору №96 від 13.02.2001 року. При розгляді справи у суді першої інстанції сторони також не надали суду зазначений договір, рахунки та накладні до нього.
Посилання відповідача на акт звірки взаємних розрахунків від 26.12.2002 року, згідно з яким заборгованість позивача складає 461544,40 грн. не може бути прийнято до уваги судовою колегією, оскільки в акті відсутні посилання на договір або договори по виконанню яких здійснювалась звірка розрахунків. Крім того, акт звірки взаємних розрахунків є документом, яким звіряються бухгалтерські операції, а наявність або відсутність яких-небудь зобов`язань сторін підтверджується первісними бухгалтерськими документами –договором №96 від 13.02.2001 року, накладними, звітами на інше.
Доводи відповідача про те, що позивач раніше здійснював проплати грошових коштів по вказаному договору, спростовуються відомостями про рух грошових коштів позивача, згідно з якими, позивач дійсно проплатив відповідачеві 354661,44 грн., однак, не за договором №96 від 13.02.2001 року, а за договором № 418 від 13.12.2001 року.
Посилання відповідача на рахунки-фактури № 189, 204, 431, 468 від 16.04, 17.04.2001 року та від 23.05., 31.05.2005 року не приймаються до уваги, оскільки отримувачем продукції значиться не позивач, а ВАТ „Сімферопольський склотарний завод”, яких-небудь доказів про переадресацію продукції зазначеному підприємству сторонами суду не надавалось.
У зв`язку з тим, що уступка права вимоги можлива лише до чинної вимоги, договір уступки вимоги б/н від 13.12.2002 року підлягає визнанню недійсним по правових підставах статті 49 Цивільного кодексу України, як невідповідаючий вимогам статей 197, 198 Цивільного кодексу України.
Доводи відповідача стосовно того, що приватне підприємство „Діоніс” приймає участь у процедурі банкрутства ТО „ЮБС” з грошовою вимогою у сумі 461544,20 грн., у зв`язку з чим, договір уступки вимоги не може бути визнаний недійсним, судова колегія не може прийняти до уваги з причини їх суперечливості статтям 6 та 20 Господарського кодексу України.
Подача зазначеного позову ліквідатором ТОВ „ЮБС” узгоджується з його повноваженнями, встановленими статтею 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та постановою господарського суду АР Крим від 05.09.2005 року. Строк позовної давності не є пропущеним, оскільки арбітражний керуючий Біда В.А. призначений розпорядником майна боржника з 12.04.2005 року, ліквідатором –з 05.09.2005 року та раніше не міг знати про наявність договорів уступки вимоги від 13.12.2004 року.
Крім того, право на подачу позивачем позову у даній справі підтверджується рішенням Конституційного Суду України у справі по конституційному зверненню 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 року.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обгрунованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Торговий центр" відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод" залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 березня 2006 року у справі № 2-1/3891-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді І.В. Антонова
О.Л. Котлярова