Справа  № 2-3403/08  p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17 листопада 2008 року    Солом'янський районний суд м.  Києва у складі:

головуючого судді     Літвіної Н.М. ,

при секретарі     Царіциній Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 96 079, 36 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим,  що 29 грудня 2007 року близько 01-00 год. в м.  Києві на бул. Т.Шевченка,  сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Форд",  д/н НОМЕР_1,  що належить ОСОБА_2 ,  та автомобіля "Мерседес",  д/н НОМЕР_2,  який належить ОСОБА_1

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м.  Києва від 13 травня 2008 року винним в даній дорожній пригоді визнано водія ОСОБА_2 ,  проте провадження по справі закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків,  передбачених  ст.  38 КУпАП.

Позивач посилається на те,  що згідно звіту № 348 від 24.01.2008 року А.О. «Українська автомобільна корпорація» матеріальний збиток завданий йому в результаті пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді автомобіля "Мерседес",  д/н НОМЕР_2 становить 95 079, 36 грн.

Крім того,  позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 1000 грн.,  мотивуючи свої вимоги тим,  що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він зазнав душевних страждань через пошкодження автомобіля.

Позивач,  обґрунтовуючи моральну шкоду,  посилається на те,  що його душевні страждання підсилились відмовою відповідача компенсувати збитки,  а також переховуванням останнього від нього та інших потерпілих у дорожньо-транспортній пригоді.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі,  вважає,  що відповідач має відшкодувати матеріальну шкоду,  заподіяну цим джерелом підвищеної небезпеки,  оскільки він порушуючи правила дорожнього руху здійснив зіткнення.

Відповідач в судове засідання не з'явився,  хоча був належним чином повідомлений. Причини неявки суду не повідомив. Згідно  ст.  224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача,  який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними,  суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів,  якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином,  суд,  заслухавши думку представника позивача,  вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача,  вивчивши та дослідивши матеріали справи,  суд вважає позов обґрунтованим,  виходячи з наступного.

Встановлено,  що 29 грудня 2007 року близько 01:00 год. в м.  Києві по бул. Т.Шевченка,  ОСОБА_2 ,  керуючи автомобілем "Форд",  д/н НОМЕР_1,  виконуючи поворот ліворуч,  не надав дорогу автомобілю «Мерседес» д/н НОМЕР_2,  що рухався по рівнозначній дорозі праворуч,  внаслідок чого сталося зіткнення автомобілів. Під час зіткнення автомобіль «Мерседес» здійснив наїзд на автомобілі «Тойота» д/н НОМЕР_3,  «Мітсубіші» д/н НОМЕР_4 та «Вольксваген» д/н НОМЕР_5 7. Крім того,  ОСОБА_2 ,  після скоєння дорожньо-транспортної пригоди зник з місця пригоди,  чим порушив п.п. 2.10,  16.13 Правил дорожнього руху України.

Автомобіль "Мерседес",  д/н НОМЕР_2 на праві власності належить позивачу - ОСОБА_1,  що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

З постанови Шевченківського районного суду м.  Києва від 13 травня 2008 року винним в даній дорожній пригоді визнано водія ОСОБА_2 ,  проте провадження по справі закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків,  передбачених  ст.  38 КУпАП.

(а.с.  6)

Відповідно до ч.4  ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі,  що набрав законної сили,  або  Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду,  що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи,  стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду,  з питань,  чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином,  суд вважає встановленим,  що винним в ДТП,  яке сталося 2 9 грудня 2007 року є водій автомобіля "Форд",  д/н НОМЕР_1,  ОСОБА_2 ,  що підтверджується вищезазначеною постановою Шевченківського районного суду м.  Києва,  а тому обставини з приводу винності відповідача не підлягають доказуванню.

Що стосується питання про відшкодування матеріальної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На підставі  ст. 1166 ЦК України шкода,  завдана майну фізичної особи,  відшкодовується в повному обсязі особою,  яка її завдала,  за винятком випадків,  передбачених законом,  особа,  яка завдала шкоди,  звільняється від її відшкодування,  якщо вона доведе,  що шкоди завдано не з її вини.

Пленум Верховного суду України у Постанові „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснює,  що розглядаючи позови про відшкодування шкоди,  суди повинні мати на увазі,  що шкода,  заподіяна особі і майну громадянина,  підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою,  яка її заподіяла,  за умови,  що дії останньої були неправомірними,  між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи,  а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,  незалежно від наявності вини. Більше того,  при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню лише тоді,  коли шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого,  а у випадках,  передбачених спеціальним законом,  - тільки умислу потерпілого (абз. 1,  2 п. 2 Постанови).

Згідно  ст. 1187 ЦК України встановлено,  що шкода,  завдана джерелом підвищеної небезпеки,  відшкодовується особою,  яка на відповідній правовій підставі ( право власності,  інше речове право,  договір підряду,  оренди тощо) володіє транспортним засобом,  механізмом,  іншим об'єктом,  використання,  зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того,  згідно вищезазначеної Постанови під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадяни,  що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності,  повного господарського відання,  оперативного управління або з інших підстав (договору оренди,  довіреності,  тощо).

Згідно звіту № 348 від 24.01.2008 року А.О. «Українська автомобільна корпорація» розмір матеріального збитку,  заподіяного власнику автомобіля "Мерседес",  д/н НОМЕР_2,  в результаті ДТП складає 95 079, 36 грн. (а.с.  7-17)

У суду не виникає сумніву у вірності звіту № 34 8 від 24.01.2008 року А.О. «Українська автомобільна корпорація»,  експертиза проведена повно і всебічно.

З урахуванням обставин справи,  на підставі  ст.  1166 ЦК України суд вважає,  що відповідач має відшкодувати шкоду,  завдану належним йому джерелом підвищеної небезпеки,  шляхом відшкодування позивачу,  завданих йому матеріальних збитків,  що становить суму в розмірі 95 079, 36 грн. Відповідно до  ст. 1167 ЦК України моральна шкода,  завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю,  відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її вини,  крім випадків,  встановлених частиною другою цієї статті.

В судовому засіданні встановлено,  що позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано моральної шкоди,  оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він зазнав душевних страждань через пошкодження автомобіля. Душевні страждання позивача підсилились зникненням відповідача з місця пригоди,  а також його відмовою компенсувати збитки,  завдані внаслідок дорожньо-транспортною пригодою.

В зв'язку з вищевикладеним,  суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди,  при визначенні розміру якої виходить з засад розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди,  яка підлягає відшкодуванню,  та не пов'язана з розміром цього відшкодування,  а тому з урахуванням перенесених моральних страждань суд вважає за можливе стягнути на користь позивача - 1000 грн. моральної шкоди.

Згідно вимог  ст.  ст.  57,  58,  59,  60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб,  показання свідків,  письмові докази,  речові докази і висновки експертів. Належними є докази,  які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини,  які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставинами суд дійшов висновку,  що позивач довів ті обставини,  на які посилався,  як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ч.1  ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення,  суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені  судові витрати.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню витрати пов'язані з сплатою державного мита в розмірі 960, 80 грн. та 30 грн. витрат по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення,  а всього 990, 80 грн. На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст. 10,  11,  57,  58,  59,  60,  88,  212-215 ЦПК України,   ст.  ст. 1166,  1187 ЦК України,  

Постанова Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.2003 року „Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди (з подальшими змінами),  -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 95 079, 36 грн.,  моральну шкоду в розмірі 1000, 00 грн.,  витрати,  пов'язані з оплатою державного мита в розмірі 960, 80 грн. та 30 грн. витрат по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення,  а всього 97 070, 16 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення може бути переглянуто судом,  який його постановив,  за письмовою заявою відповідача,  яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.