Справа № 2-39/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Сітайло Л. Г. при секретарі - Кравчук О. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві про зменшення обов'язкової частки в спадщині, -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про усунення від спадкування відповідача після смерті матері ОСОБА_3.

29 жовтня 2008 року позивач в судовому засіданні змінив позовні вимоги та просив зменшити розмір обов'язкової частики відповідача у спадщині з 1/8 частини до 1/16 частини. Обгрунтовуючи заяву зазначила, що 25.08.2005 року ОСОБА_3 склала розпорядження на випадок смерті відповідно до якого, все майно, що буде належати їй на момент смерті заповіла їй. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Відповідачка, яка також є дочкою померлої, звернулась до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття останньої. Беручи до уваги, що відповідач є особою, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, однак за життя спадкодавця не дбала про неї, хоча останнім часом мати була прикутою до ліжка, а після смерті не приймала участі у похованні, а також враховуючи, що спадкодавець, мала неприязнені стосунки з нею, що також підтверджується волевиявленням, викладеним в заповіті, просить зменшити розмір обов'язкової частки у спадщині.

В судовому засіданні позивач та "її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували та пояснили, що брати сторін ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в установлений законом строк до нотаріальної контори не звернулись з заявами про прийняття спадщин, в зв'язку з чим обов'язкова частка відповідача у спадщині становить 1/4 частину, а не 1/8, як стверджує позивач. Також зазначили, що відповідач майже щотижня відвідувала матір та привозила їй продукти харчування, необхідні ліки, а також виконувала необхідні роботи по облаштуванню будинку: переклеєно шпалери та встановлено газовий лічильник. Крім того, відповідач на протязі декількох місяців проживала разом з матір'ю та доглядала її, коли стан її здоров'я значно погіршився. Не задовго до смерті останньої між ними дійсно виникла суперечка, яка, на її думку, стала наслідком дій та спілкування з позивачем. Позивач же байдуже ставилась до матері, про що остання неодноразово скаржилась, хоча і проживала з нею в одному подвір'ї. Також зазначили, що твердження позивача щодо перебування спадкодавця на повному її утриманні не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_3 отримувала пенсію та здавала в оренду кімнату в своєму будинку та, в зв'язку з цим, мала власні заощадження.

Заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Статтями 1234, 1235 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

В судовому засіданні встановлено, що 25.08.2005 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження щодо всього майна, яке буде належати їй на час смерті, на користь ОСОБА_1

Згідно з свідоцтвом про смерть, виданим 12.12.2007 року Відділом реєстрації смерті у м. Києві, ОСОБА_3 померла 12.12.2007 року.

Статтями 1268, 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку, не завив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів спадкової справи № 103, відкритої Дев'ятою Київською державною нотаріальною конторою до майна померлої ОСОБА_3 вбачається, що з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

З роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справа х про спадкування" вбачається, що при визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

В судовому засіданні сторони не заперечували, що спадкоємцями ОСОБА_3 при спадкуванні за законом також були б їх 2 брати - ОСОБА_4 та ОСОБА_5

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при спадкуванні за законом, після смерті ОСОБА_3, відповідач спадкувала б 1/4 частину спадкового майна.

Відповідно до витягу із акту огляду у МСЕК від 06.03.03 року ОСОБА_2 01.03.2003 року встановлено 3-тю групу інвалідності безстроково.

З урахуванням приписів ст. 1241 ЦК України, суд приходить до висновку, що відповідач має право на обов'язкову частку у спадщині в розмірі 1/8 частини спадкового майна ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач, обгрунтовуючи вимоги позову посилалась на те, що відповідач за життя не дбала про мати - ОСОБА_3, яка була жінкою похилого віку та слабкого здоров'я. Спілкування відповідача з останньою відбувалося рідко та негативно впливало на неї, про що та неодноразово скаржилася. В подальшому зазначене призвело до припинення їх спілкування незадовго до смерті ОСОБА_3 Також зазначила, що відповідачка має власне житло, а вона з сім'єю проживала в літній кухні та мала намір отримати у спадщину весь будинок ОСОБА_3 Вищезазначені обставини позивач обгрунтовувала також показаннями свідків, які в судовому засіданні пояснили наступне.

Так, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснили, що відповідачка рідко відвідувала ОСОБА_3 та замість того, щоб допомагати їй, отримувала від ОСОБА_3 кошти та продукти харчування. Також зазначили, що відповідач не була безпорадною, а жінкою з сильним характером, яка не бажала проживати в будинку навіть з позивачем та її сім'єю, що змусило її проживати в невеликому будинку не пристосованому для проживання. В той же час, ОСОБА_3 отримувала пенсію, здавала в оренду одну з кімнат свого будинку та за власні кошти сплачувала комунальні послуги та кошти за отриманий природний газ. Догляд та утримання ОСОБА_3 в повній мірі виконувала ОСОБА_1

Заперечуючи проти позову відповідач зазначила, що вона допомагала матері з урахуванням своїх можливостей, оскільки є пенсіонеркою, та має, серед іншого хворобу серця.

Відповідно до виписки, наданої Міським ревматологічним центром Центральної міської клінічної лікарні, ОСОБА_2 з 27.05.2008 року до 11.06.2008 було госпіталізовано до вищезазначеного Центру. Заключний клінічний діагноз: хронічна ревматична хвороба серця, активна фаза, активність 1 ст., сполучена вада серця (комбінована мі тральна вада з переважанням стенозу, недостатність аортального клапану), міокардитичний кардіосклероз, миготлива аритмія, СН II А ст. Хронічний тиреоідит субатрофічна форма, гіпотіреоз, тяжка форма.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_2 доглядала за ОСОБА_3 приїздила до неї майже щотижня, придбавала продукти харчування та ліки. Також зазначили, що відповідачка переклеювала шпалери в будинку матері, доглядала за нею та проживала разом з матір'ю на протязі 2-х місяців. Оскільки, відповідач є особою похилого віку та інвалідом 3-ї групи постійно проживати з ОСОБА_3 та одноособово забезпечувати її є для відповідача досить складно.

Статтями 59, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Вищезазначена вимога пред'являється до суду при постановлені рішення ч.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 „Про судове рішення".

Беручи до уваги встановлені судом обставини, аналізуючи покази свідків, враховуючи особу спадкодавця, якій на момент смерті виповнилося 85 років та її стан здоров'я, що ймовірно впливало на її сприйняття життєвих ситуацій, а також не значні за розміром постійні доходи останньої та, в зв'язку з цим, незначний обсяг спадщини, суд приходить до висновку про необгрунтованість позову.

Керуючись ст. ст. 1234, 1235, 1241, 1268, 1269 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 „Про судове рішення", ст. ст. 57-59, 60, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві про зменшення обов'язкової частки в спадщині.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва на протязі двадцяти днів, з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається на протязі десяти днів, з моменту його оголошення.