Судове рішення #8822267

  

            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 "31" березня 2010 р.                                                             Справа № 2a-68/10/0970

 м. Івано-Франківськ  

          Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

          головуючого судді Лучко О.О.,

          при секретарі  Круглій О.М.,

          за участю сторін:

представника позивача: Клюфінської І.М.,

відповідача:не з"явилась,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

          за позовом:  Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі,  вул. Визволення, 2,м. Надвірна,Надвірнянський район, Івано-Франківська область,78400      

          до відповідача:  ОСОБА_2,  АДРЕСА_1

          про стягнення заборгованості в сумі 6750,00 грн.,-  

                                                              ВСТАНОВИВ:

          

05 січня 2010 року державна податкова інспекція в Надвірнянському районі звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу по сплаті податку з доходів фізичних осіб -суб”єктів підприємницької діяльності в сумі 6750,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що відповідач 06.02.2004 року була зареєстрована суб’єктом підприємницької діяльності та 09.02.2004 року взята на облік платника податків у ДПІ в Надвірнянському районі. Відповідач обрала вид діяльності – змішане сільське господарство і відповідно до поданої декларації про доходи, одержані з 01.01.08р. по 30.09.08р. задекларувала суму доходу в розмірі 45000 грн. та відповідно визначила суму податкового зобов”язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 6750 грн., яку у встановлені чинним законодавством строки не сплатила.  В зв”язку з цим просила позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з’явилася. Поштове повідомлення про вручення їй судової повістки повернулось на адресу суду з відміткою проте, що за зазначеною адресою ОСОБА_2 не проживає, хоча виклик здійснювався за адресою, яка зазначена у свідоцтві про державну реєстрацію цього підприємця та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-підприємців станом на 16.02.2010 року, що свідчить про небажання останньої отримати судову повістку про виклик до суду. За таких обставин наступне повідомлення відповідача здійснювалося через друкований засіб масової інформації. У зв’язку з чим суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши представника позивача, оцінивши та дослідивши подані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач як суб’єкт підприємницької діяльності зареєстрована виконавчим комітетом Надвірнянської районної ради 06.02.2004р. та 09.02.2004 року взята на облік як платник податків в ДПІ в Надвірнянському районі.

Відповідач обрала вид діяльності - змішане сільське господарство і відповідно до п.4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” зобов”язана надавати податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом.

Відповідно до поданої декларації про доходи, одержані з 01.01.08р. по 30.09.08р., ОСОБА_2 задекларувала суму доходу в розмірі 45000 грн. та відповідно визначила суму податкового зобов”язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 6750 грн., яку у встановлені чинним законодавством строки не сплатила

Згідно із ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України “Про систему оподаткування” визначені види податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 даного Закону платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів). Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, зборів (обов’язкових платежів) або його скасуванням, а також у разі смерті платника податків.

Відповідно до ст.13 декрету  Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»N 13-92 від 26.12.1992 року оподаткуванню підлягають доходи громадян,  одержані  протягом  календарного  року  від  здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до ст.14 даного Декрету  з доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється, зокрема, податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.

Обчислення податку з фактичного річного доходу провадиться податковими органами за місцем постійного проживання платника, а якщо його діяльність здійснюється в іншому місці - за місцем здійснення цієї діяльності з обов'язковим повідомленням податковому органу за місцем постійного проживання громадянина про розміри одержаного ним доходу і сплаченого податку за минулий рік.

Оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі: декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи; матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими органами; отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про нараховані та виплачені платникам суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом.

Податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 процентів річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 процентів суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали.

Відповідно до ч.4 ст.14 даного Декрету громадяни,  які займаються  підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).  

Розділ 4 Декрету Кабінету Міністрів України застосовується з урахуванням положень пункту 9.12  статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»N 889-IV від  22.05.2003р., який регулює питання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір.

Так,  оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту (п.п.9.12.1 ст.9 Закону). Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Згідно із ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” платниками податків визнаються юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Податковим боргом визнається податкове зобов’язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з 01.01.2008р. по 30.09.2008 року здійснювала підприємницьку діяльність за видом –“змішане сільське господарство”, одержала чистого доходу на суму 45000 грн., відповідно визначила в податковій декларації суму податку, яка підлягає сплаті - 6750 грн. Однак дану суму податкового боргу не сплатила.

Відповідачу у відповідності до вимог ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” надсилались 27 березня 2009 року та 28 квітня 2009 року відповідно перша та друга податкові вимоги, однак останні відповідачем не отримані в зв”язку з їх поверненням (“за зазначеною адресою не проживає”). А тому дані податкові вимоги були розміщені на дошці податкових оголошень державної податкової інспекції в Надвірнянському районі.

Згідно із п.п.5.1. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”   активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Сума податкового боргу підтверджуються довідкою про стан розрахунків та іншими матеріалами справи.(а.с.8).

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача 6750 грн. податкового боргу.

Стосовно судових витрат, то відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.        

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 8-14,86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя ,-

                                                           ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути за рахунок активів суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в дохід бюджету податковий борг в сумі 6750 грн. (шість тисяч сімсот п"ятдесят гривень).    

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний  суд.

          Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          

Суддя:                                                                      Лучко О.О.

          

Постанова складена в повному обсязі 06.04.10 року.  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація