ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-329/10/1770
15 лютого 2010 року 16год. 21хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Зозулі Дмитра Петровича,
при секретарі судового засідання: Сторожуку І.В.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1;
відповідача : представника відповідача Ольховця Віктора Павловича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Військової частини А 2798
про: стягнення заборгованості індексації грошового забезпечення, -
ВСТАНОВИВ :
до Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини А 2798 про стягнення заборгованості індексації грошового забезпечення на суму 1496,68 грн. та стягнути з відповідача компенсацію за несвоєчасну виплату сум індексації у розмірі 1002,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»від 17.07. 2003 року № 1078 протягом 2006 року у військовій частині А 2798 було проведено індексацію грошового забезпечення військовослужбовців.
Однак, позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення лише за період з січня по березень 2006 року, а з квітня по грудень 2006 року індексація була нарахована, але не виплачена у зв’язку з тим, що у державному казначействі зобов’язання минулих років військової частини А 2798 на облік не взяті, а тому підстав для виплати заборгованості не має.
Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»від 17.07. 2003 року № 1078 нарахована індексація та компенсація у зв’язку з порушення строків виплати індексації підлягають до стягнення судом з відповідача.
В судовому засіданні позивач просив поновити строк звернення до адміністративного суду, як такий, що пропущений з поважних причин.
Зокрема ним помилково було подано аналогічний позов до Рівненського міського суду, який лише 20 січня 2010 року у зв’язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, виніс ухвалу про закриття провадження у справі.
Також позивач подав клопотання про зміну позовних вимог, а зокрема, відмовився від позовних вимог у частині стягнення з відповідача витрат пов’язаних з наданням юридичної допомоги. Решту позовних вимог підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просив про їх задоволення.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на наступне:
- позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та відповідно до п. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін;
- враховуючи, що в органах Державного казначейства України бюджетні зобов’язання військової частини А 2798 за 2006 рік та за інші роки не обліковані, тому підстав для виплати індексації не має, дані обставини підтверджують звіти про заборгованість бюджетної установи на 01 січня 2007 року;
- щодо стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію, то розрахунок її не зрозумілий та суперечить чинному законодавству.
Також, у ході судового засідання відповідач не заперечував щодо клопотання позивача з приводу відмови від частини позовних вимог, а саме від стягнення з відповідача витрат пов’язаних з наданням юридичної допомоги. Просив суд задовольнити дане клопотання позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При звільнені з лав Збройних Сил України та виключено зі списку особового складу військової частини А 2798 28.11. 2008 року позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з квітня по грудень 2006 року. Таким чином датою коли позивач дізнався про порушення своїх прав є 28 листопада 2008 року, а дата закінчення строку звернення до адміністративного суду є 28 листопада 2009 року. Однак, відповідно до копії позовної заяви (а.с. 28), 28.04. 2009 року позивач звернувся до Рівненського міського суду з аналогічним позовом. У зв’язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження у даній справі було закрито відповідно до ухвали від 20 січня 2010 року (а.с. 30).
Таким чином у позивача виникла можливість звернутися до окружного адміністративного суду лише після винесення зазначеної вище ухвали міського суду.
Враховуючи наведене вище, судом встановлено, що строк звернення до адміністративного суду пропущено з поважних причин.
З метою захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача, відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України суд вирішив продовжити розгляд справи, в порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Заслухавши позивача, відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд доходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»(далі - Закон) індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. В ч. 1 ст. 2 Закону зазначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно ст. 16 Закону спори, що виникають з питань індексації грошових доходів населення, вирішуються у судовому порядку.
Відповідно до Закону та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»від 17.07. 2003 року № 1078 протягом 2006 року у військовій частині А 2798 при виплаті грошового забезпечення військовослужбовців було нараховано індексацію, однак фактичної її виплати не здійснювалося. Дана обставина підтверджена дослідженою у судовому засіданні копією Акту ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А 2798 проведеної за період з 31.07. 2006 року по 07.04. 2008 року (а.с. 6 - 9).
Судом встановлено, що 28.11. 2008 року при звільненні з лав Збройних Сил України та виключення зі списку особового складу військової частини А 2798, а також за період з квітня 2006 року по 28 листопада 2008 року позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення з квітня по грудень 2006 року. Дані обставини підтверджені дослідженими у судовому засіданні копією грошового атестату № 397587 (а.с. 4) та копією довідки № 404 від 16 червня 2009 року (а.с. 10).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» та пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02. 2001 року № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»(далі - Закон) індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що індексація грошових доходів населення не є грошовими доходами, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Також, судом встановлено, що поданий позивачем розрахунок компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації (а.с. 11) не відповідає вимогам абзацу 1 пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02. 2001 року № 159, яким передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Таким чином вищезазначений розрахунок потребує уточнення і не може братися до уваги судом при вирішенні справи по суті.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення в частині стягнення заборгованості індексації грошового забезпечення на суму 1496,68 грн. В решті позовних вимог позивачу слід відмовити.
Судові витрати стягуються на користь позивача з Державного бюджету згідно статті 94 КАС України. При цьому до судових витрат суд відносить витрати на надання правової допомоги адвокатом, які передбачені статтею 87 КАС України. Враховуючи обставину, що позивач у судовому засіданні відмовився від позовної вимоги, щодо стягнення з відповідача витрат пов’язаних з наданням правової допомоги на суму 230 грн. та відмова прийнята судом, то вищезазначені судові витрати до присудження не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А 2798 про стягнення заборгованості індексації грошового забезпечення задовольнити частково.
Стягнути з відповідача - Військової частини А 2798 (код ЄДРПОУ (ідентифікаційний номер підприємницької діяльності) - 08509140) на користь позивача - ОСОБА_1 не виплачену частину індексації грошового забезпечення за період з квітня по грудень 2006 року на суму 1496 (одна тисяча чотириста дев’яносто шість) грн. 68 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Строк звернення до адміністративного суду вважати пропущеним з поважних причин.
Копію даної постанови направити відповідачу рекомендованим листом.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя < Підпис > Зозуля Д. П.
Постанова складена в повному обсязі 16.02.10р.