Справа № 22ц-1785

Категорія - 52

Головуючий у І інстанції - Боровков Д.О.

Доповідач в апеляційній інстанції- Федоришин А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2008 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Каблака П.І..

суддів: Мусіної Т. Г., Федоришина А.В.

при секретарі - Раб О.В.,
з участю: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 березня 2008 року, -

встановила:

31.08.2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до відділу освіти Залізничної районної адміністрації м. Львова, треті особи - начальник відділу освіти Залізничної районної адміністрації м. Львова ОСОБА_3, директор Львівської спеціалізованої школи І-Ш ступеня № 15 з поглибленим вивченням англійської та французької мов (далі - СШ № 15) ОСОБА_1, про поновлення на посаді вчителя образотворчого мистецтва, стягнення неповно виплаченої заробітної плати у період 2002-2006 років, зміни запису в трудовій книжці.

Рішенням від 20 березня 2008 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.

Рішення оскаржила ОСОБА_2 Просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Покликається на те, що суд, вирішуючи питання про переважне право на залишення на роботі, неправильно застосував матеріальний закон, адже вона є фахівцем високої кваліфікації, має тривалий безперервний стаж роботи, є одинокою матір'ю, малозабезпечена. Вважає, що відповідач не забезпечив її роботою, хоч зобов'язаний був це зробити в процесі скорочення чисельності вчителів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення третьої особи ОСОБА_1 про відсутність підстав для задоволення скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про її безпідставність та законність рішення суду першої інстанції, яке слід залишити без зміни.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, вчитель образотворчого мистецтва СШ № 15, наказом відділу освіти Залізничної районної адміністрації м. Львова № 267к від 28.07.2007 року була звільнена з роботи за попередньою згодою профспілкового комітету школи з 01.08.2007 року згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем дотримана процедура звільнення позивачки з посади і звільнення проведено з передбачених законом підстав.

Зокрема, суд перевірив дотримання відповідачем вимог ст. 42 КЗпП України щодо переважного права позивачки на залишення на роботі, при цьому взяв до уваги, що внаслідок зменшення педагогічного навантаження у СШ № 15 одна посада вчителя образотворчого мистецтва із двох наявних, скорочувалась. Так як вчитель образотворчого мистецтва ОСОБА_4 була атестована як вчитель-методист, тобто мала вищу ніж ОСОБА_2 кваліфікаційну категорію, то суд першої інстанції вірно вирішив, що відповідач обгрунтовано надав перевагу на залишення на роботі саме ОСОБА_4 і в даному випадку уже не має правового значення тривалість безперервного стажу роботи чи наявність або відсутність інших працівників із самостійним заробітком.

Доводи апеляційної скарги про те, що при звільненні було порушено ст. 184 КЗпП України не заслуговують на увагу, так як не підтверджуються матеріалами справи. Судом встановлено, що визначені цією нормою обмеження на позивачку не поширюються, оскільки на день звільнення її дитина досягла більше 14 років і не мала інвалідності.

Судом встановлено, що при звільненні позивачки були дотримані вимоги ч. 2 ст. 492 КЗпП України. Зокрема, довідкою від 27.11.2007 року (а.с. 145) відділ освіти Залізничної районної адміністрації м. Львова підтвердив відсутність вакансій як у СШ № 15, так і по відділу загалом у період двомісячного терміну попередження і на час звільнення ОСОБА_2 Особиста ініціатива третьої особи - директора СШ № 15 ОСОБА_1 допомогти позивачці в працевлаштуванні на аналогічну посаду у іншій школі № 60 ще задовго до початку процедури звільнення її за скороченням штатів, коли на той час була вільна вакансія, не може бути кваліфікована як недотримання відповідачем вимог ст. 49 КЗпП України. Позивачка від цієї посади в СШ № 60 відмовилась.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон і дотримана процедура розгляду справи, передбачена ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.