Справа № 22ц-1615

Категорія - 52

Головуючий у І інстанції - Мельничук О.Я.

Доповідач в апеляційній інстанції-Федоришин А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2008 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Богонюка М. Я.,

суддів: Шашкіної С. А., Федоришина А.В.

при секретарі - Борачок М. Б., з участю: ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного історико-архітектурного заповідника у м. Жовква Львівської області на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2008 року, -

встановила:

ОСОБА_1 звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із позовом до Державного історико-архітектурного заповідника у м. Жовква Львівської області (далі - архітектурний заповідник) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Просила покласти матеріальну відповідальність на директора архітектурного заповідника, як на особу, винну в незаконному її звільненні.

Районний суд, розглянувши справу по суті, своїм рішенням від 21 квітня 2008 року задовольнив позов частково і ухвалив про поновлення ОСОБА_1 на роботі в архітектурному заповіднику на посаді спеціаліста II категорії 13 розряду з 1 квітня 2006 року, про стягнення з цієї установи на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 1 квітня 2006 року до 21 квітня 2008 року у розмірі 9898, 3 грн. Стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на надання правової допомоги у розмірі 500 грн.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач. Просив його скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 Посилається на незаконність рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу покликається на те, що суд помилково застосував вимоги ст. 42 КЗпП України, адже в процесі реорганізації установи звільнялась лише ОСОБА_1 і переважного її права на залишення на роботі у неї не було. Вважає безпідставним твердження суду про недотримання відповідачем вимог ст. 43 КЗпП України, так як: профспілковий орган був нелегітимним; порушив строки повідомлення відповідача про відмову в наданні згоди на звільнення, а відтак - вважалось, що згода надана була; відмова була необгрунтованою. Не погодився апелянт із висновком суду, що відсутність даних про затвердження вищестоящим органом штатного розпису архітектурного заповідника є підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі, адже це є їх компетенцією.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_4 на обгрунтування скарги, позивачки ОСОБА_1 і її представника - адвоката ОСОБА_2 про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу безпідставною з наступних мотивів.

Відповідно до п.п. 32, 37 Постанови Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 року „Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" на початку фінансового року кошториси, плани асигнувань, щомісячні плани використання бюджетних коштів і штатні розписи затверджуються керівниками відповідної вищестоящої установи.

Згідно із відповідним Положенням Державний історико-архітектуриний заповідник у м. Жовкві Львівської області створений постановою Кабінету Міністрів України № 546 від 10 серпня 1991 року, знаходиться у віданні Львівської обласної Ради, у своїй діяльності керується законодавством України, у тому числі і рішеннями місцевих органів державної виконавчої влади.

Як убачається із повідомлення Жовківської районної державної адміністрації № 10 від 24.01.2007 року державний заповідник у 2006 році фінансувався із районного бюджету, зміни до штатного розпису повинні здійснюватись лише зі згоди розпорядника кредитів вищого рівня - районної ради.

Підтвердженням цього є копія штатного розпису архітектурного заповідника на 2006 рік, який був затверджений 02.01.2006 року начальником відділу культури Жовківської райдержадміністрації - органом з делегованими районною радою повноваженнями та копією штатного розпису архітектурного заповідника на 2007 рік - затверджений керівником вищестоящого органу, у відання якому було передано архітектурний заповідник.

Оскільки керівник архітектурного заповідника наказом № 13 від 01.02.2006 року без погодження із вищестоящим органом вніс зміни до штатного розпису на 2006 рік, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про їх незаконність, а відтак є незаконним його рішення про розірвання трудового договору із ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України внаслідок реорганізації установи і скорочення займаної посади.

Так як суд прийняв рішення про поновлення позивачки на роботі, то відповідно до ст. 235 КЗпП України, з урахуванням тривалого розгляду спору не з вини ОСОБА_1, він правомірно поклав на архітектурний заповідник обов'язок виплатити їй середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу.

Апеляційне покликання відповідача про дотримання ними законодавства в іншій частині порядку звільнення позивачки з роботи не спростовує висновок суду про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 і поновлення її на роботі, стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так як суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то воно є законним і повинно бути залишеним без змін, а апеляційна скарга підлягає відхиленню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу Державного історико-архітектурного заповідника у м. Жо-вкві Львівської області відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.