Справа №22ц-2063/08
Суддя першої інстанції Мельничук О.В.
Категорія 30
Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Штапенко Ю.Д.,
за участю: представників відповідача ОСОБА_2 Та ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою Головного управління юстиції у Житомирській області
(далі - Управління юстиції Житомирської області)
на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2008 р. за позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно,
ВСТАНОВИЛА:
10 квітня 2008 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління юстиції Житомирської області про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно внаслідок неналежного виконанням судового рішення.
В позові він зазначав, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 березня 2003 р. було ухвалено стягнути з військової частини А-2365 на його користь 1622 гри. 53 коп. грошової компенсації за не отримане речове майно.
Примусовим виконанням указаного рішення суду займалась державна виконавча служба, підпорядкована Управлінню юстиції Житомирської області, яка лише 28 листопада 2006 р. стягла на його користь 330 грн. 67 коп. із визначеної судом грошової компенсації.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 липня 2007 р. визнано неправомірною бездіяльність державної виконавчої служби Управління юстиції Житомирської області щодо примусового виконання зазначеного рішення місцевого суду та зобов'язано виконати таке рішення належним чином.
Посилаючись на викладені обставини та на те, що з вини відповідача вказане судове рішення повністю не виконано, позивач просив суд визнати бездіяльність відповідача неправомірною та стягнути з нього на свою користь 3267 грн. 83 коп. грошової компенсації за не отримане речове майно з урахуванням індексів компенсації за минулі роки.
Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2008 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на його користь 1291 грн. 86 коп. грошової компенсації за не отримане речове майно та судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконанні державної виконавчої служби, підпорядкованої відповідачу, перебував виконавчий лист про стягнення з військової частини А-2365 на користь позивача 1622 грн. 53 коп. грошової компенсації за не отримане речове майно, виданий на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 березня 2003 p., яке було ухвалене за правилами ЦП К України 1963 p.
В той же час, відповідно до ст. 383 ЦПК України, який набрав чинності з 01 вересня 2005 p., учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Оскільки в своєму позові ОСОБА_4 вимагає визнати неправомірними дії відповідача щодо виконання судового рішення в цивільній справі, ухваленого за правилами ЦПК України 1963 р., то такі вимоги не можуть бути розглянуті за правилами ЦПК України , який діє з 01 вересня 2005 р.
Таким чином, зазначена справа не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатись за правилами адміністративного судочинства, як це визначено ч. 2 ст. 21 КАС України.
Крім того, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд фактично переклав на відповідача обов'язок військової частини А-2365 про відшкодування позивачу проіндексованої грошової компенсації за не отримане речове майно, що суперечить роз'ясненням, викладеним в ч. 4 п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" про те, що до юридичної особи, яка проводить стягнення, не переходять обов'язки боржника.
За таких обставин, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 та ч. 1 ст. 310 ЦПК України оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 310, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Житомирській області задовольнити частково.
Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2008 р. скасувати, а провадження по справі закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосереднього Верховного Суду України протягом двох місяців.