Справа № 22ц-1558

Категорія - 52

Головуючий у першій інстанції - Дячишин В.Ф.

Доповідач в апеляційній інстанції- Федоришин А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2008 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Богонюка М. Я.,

суддів: Шашкіної С. А., Федоришина А.В.

при секретарі - Жовнір О.З., з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 8 квітня 2008 року про визнання мирової угоди, -

встановила:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою про скасування наказу директора Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 (далі - ЛК АТП) № 38-к від 18.07.2007 року, поновлення її на роботі, стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу та 5 000 грн. моральної шкоди.

8 квітня 2008 року суд визнав мирову угоду, до якої дійшли представники позивачки і відповідача, та постановив відповідну ухвалу.

Ухвалу оскаржив ОСОБА_6 - третя особа у справі. Просить її скасувати у зв'язку із порушенням норм матеріального і процесуального права та передати питання на новий розгляд суду першої інстанції. На обгрунтування скарги зазначає, що ухвала суду про визнання мирової угоди є незаконною внаслідок допуску до участі у справі неналежного представника відповідача, натомість справа розглядалась без належного представника ЛК АТП, перед постановлениям судового рішення спочатку слід було дослідити обставини справи та перевірити їх доказами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 на підтримання апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 на заперечення обгрунтованості скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає її безпідставною та такою, що підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок. Про це сторони повідомляють судЮ зробивши спільну заяву.

Із матеріалів справи вбачається, що під час провадження у суді першої інстанції представники позивачки і відповідача дійшли згоди про врегулювання спору, про що повідомили суд спільною заявою. Позивачка і керівник підприємства підтримали таку угоду.

Крім цього, із матеріалів справи випливає, що перед визнанням мирової угоди суд належним чином роз'яснив сторонам наслідки такого рішення, перевірив повноваження їх представників (до того ж, сторони в судовому засіданні підтримали таку згоду їх представників). Оскільки умови мирової угоди не суперечили закону і не порушували прав, свобод чи інтересів інших осіб, то суд правомірно постановив ухвалу про її визнання.

Не відповідає закону апеляційне твердження ОСОБА_6 про те, що представник відповідача є неналежною стороною.

Згідно із ст. 30 ЦПК України відповідачем в процесі може бути юридична особа, а відповідно до ч. 3 ст. 38 цього ж Кодексу, інтереси юридичної особи представляє її орган, або представник.

Отже, відповідачем у справі є ЛК АТП № 1.

Стосовно органу цієї юридичної особи слід зазначити наступне.

Із наказу директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 56-к від 24.03.2008 року вбачається, що трудовий контракт із ОСОБА_6, який обіймав посаду директора ЛК АТП № 1, було достроково розірвано та звільнено його із займаної посади з 24.03.2008 року. Виконувачем обов'язки директора підприємства був призначений ОСОБА_4, тобто з цього часу він є його представником, а відтак і стороною у справі. В даному випадку не має правового значення, який саме директор підприємства видавав наказ про звільнення з посади ОСОБА_2.

Так як наказом виконувача обов'язки директора ЛК АТП № 1 було скасовано доручення на представництво інтересів цього підприємства ОСОБА_7, то суд не мав законного права допускати ОСОБА_7 до участі в справі у якості представника підприємства.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_6 і у цій частині не грунтується на законі.

Не є обгрунтованим посилання ОСОБА_6 на те, що перед постановлениям ухвали про визнання мирової угоди суд зобов'язаний був перевірити законність звільнення ОСОБА_2, адже мирова угода може бути укладена сторонами у будь-якій стадії процесу, у тому числі і до розгляду справи по суті.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про визнання мирової угоди була постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права і тому має бути залишена без змін.

На підставі наведеного, керуючись п.1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

 апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 8 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання чинності.