УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2008 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Бермеса І.В.,

суддів: Шашкіної С. А., Федоришина А.В.,

при секретарі - Безп'ятко О.І., з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2008 року, -

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до Яворівського районного суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог: Бірківська сільська рада Яворівського району Львівської області, Львівське обласне державне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі -ЛКП «БТІ ЕО»), приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Смокорівський А.П., П'ята Львівська державна нотаріальна контора:

•   -     про визнання незаконним свідоцтва про право особистої власності ОСОБА_7 на спірний жилий будинок АДРЕСА_1 Львівської області;

•   -     про визнання незаконною довіреності ОСОБА_7 ОСОБА_6. на право дарування нею від його імені спірного будинку з господарськими будівлями і спорудами ОСОБА_5;

•   -     про визнання незаконним договору дарування ОСОБА_7 спірного будинку з господарськими будівлями і спорудами ОСОБА_5;

Просив визнати за ним право власності на 1/2 частину нерухомого спільного майна колишнього колгоспного двору АДРЕСА_1 і у зв'язку з цим визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на спірний будинок з господарськими будівлями і спорудами в частині належної позивачу 1/2 частини цього спірного майна та реєстрацію цього права власності у ЛКП «БТІ ЕО».

Суд, розглянувши справу по суті, рішенням від 15 квітня 2008 року задовольнив позовні вимоги частково:

- визнав недійсним свідоцтво про право особистої власності ОСОБА_7 в частині 1/3
спірного жилого будинку АДРЕСА_1 Львівської області, виданого 28.07.1990 року Бірківською сільською радою:

Справа № 22ц-1598 Головуючий у І інстанції- Варениця B.C.

Категорія - 21 Доповідач в апеляційній інстанції- Федоришин А.В.

•   -     визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину спірного будинку з господарськими спорудами, як на частку в майні колишнього колгоспного двору;

•   -     визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину спірного майна в порядку спадкування за законом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері ОСОБА_10 ;

•   -     визнав недійсною довіреність ОСОБА_7 на розпоряджання 1/2 частиною спірного житлового будинку з господарськими спорудами;

•   -     визнав недійсним договір дарування ОСОБА_7 не належної йому 1/2 частки спірного будинку з господарськими будівлями і спорудами ОСОБА_5:

•   -     визнав недійсною реєстрацію ЛКП «БТІ ЕО» права власності ОСОБА_5 1/3 частини спірного майна.

Крім цього ухвалено про стягнення на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_5. ОСОБА_6. та ОСОБА_7 по 57, 17 грн. у якості судових витрат по оплаті судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення оскаржив ОСОБА_5. просив його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимо г. Покликається на те. що суд прийшов до невірного висновку стосовно перебування спірного майна - будинку і господарських споруд, у спільній сумісній власності членів колгоспного двору, до яких належав ще й ОСОБА_1 Вважає, що вирішуючи питання про розмір часток у спадковому майні суд безпідставно включив у спадкову масу ще й господарські споруди, які в погосподарській книзі не зазначені. Разом із цим суд припустився основної помилки - не врахував вимоги ст. 563 ЦК (в редакції 1963 року), відповідно до якої смерть члена колгоспного двору не є підставою для відкриття спадщини.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_5 посилається і на те. що суд не врахував їх позиції про відмову в позові ще й у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, адже основні правовідносини - видача свідоцтва на право особистої власності ОСОБА_7 - щодо оспорюваного майна відбулись у 1990 році, а ОСОБА_1 подав позов у 2004 році.

На обгрунтування скарги апелянт покликається про порушення судом норм матеріального та процесуального права: висновки суду суперечливі і не вмотивовані, оцінку доказам суд дав довільно, у рішенні не наведені норми, на підставі яких ОСОБА_5 був позбавлений права власності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта - адвоката ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, позивача ОСОБА_1 і його представника - адвоката ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_4 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції законним і тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Всупереч апеляційній скарзі суд, не порушуючи процесуального законодавства, вірно встановив факти і відповідні їм правовідносини, правильно застосував матеріальний закон.

Гак. висновок суду про належність спірного майна: житлового будинку по АДРЕСА_1 Львівської області па час набрання чинності Законом України «Про власність» (15 квітня 1991 року) до майна колгоспного двору є правильним і грунтується па перевірених доказах. Зокрема, батьки позивача. ОСОБА_7 та ОСОБА_10, весь час були членами колгоспу, отримували в ньому основний дохід, спільно вели особисте підсобне господарство на присадибній ділянці, спільними зусиллями добудовували спірне майно. У цьому ж господарстві спільно із батьками працював та примножував його ОСОБА_1

За таких обставин висновок суду про належність спірного майна до майна колгоспного двору відповідає чинному на той час законодавству, зокрема ст. 120 ЦК УРСР (1963 року).

Про належність ОСОБА_1 до членів колгоспного двору стверджував в суді першої інстанції голова колгоспного двору ОСОБА_7, про це заявляв його представник в суді апеляційної інстанції, про цей факт свідчить і запис в погосподарській книзі та інші дані із Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області. їх пояснення суд перевірив шляхом допиту свідків.

За таких даних районний суд обгрунтовано визнав свідоцтво від 28.11.1990 року на право особистої власності на спірний жилий будинок лише за ОСОБА_7 таким, що порушує право власності позивача ОСОБА_1 як співвласника майна колгоспного двору і тому визнав за позивачем право власності на 1\3 частину цього будинку з господарськими спорудами, а назване свідоцтво в цій частині - недійсним.

Оскільки після смерті в 2001 році ОСОБА_10 - матері позивача він разом із батьком - відповідачем ОСОБА_7, прийняли спадщину, нині спірне майно, то суд правильно визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1\6 частину цього житлового будинку з господарськими спорудами. При цьому правові наслідки, передбачені ст. 563 ЦК УРСР (1963 року), на що звертає увагу апелянт, судом не могли застосовуватись, так як ця норма була виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 року.

Вирішуючи питання про об'єкти спадкування, суд правомірно відніс до загальної спадкової маси ще й господарські споруди, які на час відкриття спадщини були в натурі, оспорювались ОСОБА_1 і суд зобов'язаний був з цього питання прийняти рішення.

Не грунтується на законі апеляційне твердження ОСОБА_5 про порушення судом вимог закону щодо застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 довів, що лише в липні 2007 році стало відомо про порушення ОСОБА_7 його майнових прав: оформлення в 1990 році свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок, а також у 2004 році про відчуження спірного майна на користь ОСОБА_5 і оскільки він заразу ж звернувся за захистом порушеного права, то суд вірно визнав позов поданим в межах строку позовної давності.

Таким чином колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права і тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання чинності.