Справа № 22ц-1562

Категорія – 27

Головуючий у І інстанції- Шумська Н.Л.

Доповідач в апеляційній інстанції - Федоришин А.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2008 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Богонюка М. Я.,
суддів: Шашкіної С А., Федоришина А.В.,

при секретарі - Жаровській І.К., з участю: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 7 березня 2008 року, -

встановила:

ОСОБА_3 звернувся до Галицького районного суду м. Львова із позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі -Банк), третя особа - ОСОБА_4, про стягнення із відповідача депозитного вкладу, нарахованих по ньому процентів, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, індексу інфляції та 3 процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання; компенсувати заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000грн.

Суд задовольнив позовні вимоги частково і ухвалив стягнути з Банку на користь ОСОБА_3 43033, 02 грн., в тому числі: 25250 грн. - еквівалент 5000 доларів США - розмір депозитного вкладу; 1009, 95 грн. - проценти по вкладу; 1833, 15 грн. - 3% річних; 9637, 42 грн. - розмір індексу інфляції; 5302, 5 грн. - розмір упущеної вигоди; 2000 грн. - компенсація моральної шкоди.

Рішення оскаржив відповідач, просить його скасувати та постановити нове рішення про відмову в позовних вимогах ОСОБА_3

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу Банк вважає, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи і дійшов невірного висновку про порушення відповідачем зобов'язань так як Банк і ОСОБА_3 договір банківського вкладу не укладав, наявний у позивача договір є нікчемним в силу недотримання письмової форми. Оскільки шкода ОСОБА_3 була заподіяна особистими неправомірними діями недобросовісного співробітника Банку, то відповідальність повинна нести ця особа, а не Банк. Крім цього, апелянт вважає неправильним розгляд справи у порядку цивільного судочинства, так як Банк визнаний цивільним відповідачем у кримінальній справі і позов ОСОБА_3 повинен розглядатись судом у порядку кримінального судочинства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта на підтримання доводів скарги, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення моральної (немайнової) шкоди та відшкодування упущеної вигоди неправильним і в пій частині воно підлягає скасуванню.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про стягнення суми депозитного вкладу, нарахованих процентів, суд дійшов правильного висновку про наявність між ОСОБА_3 та Банком договору банківського вкладу. При цьому суд першої інстанції зробив правильний висновок про обов'язок Банку нести відповідальність за шкоду, завдану працівником юридичної особи під час виконання своїх обов'язків, на підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК. Цей висновок грунтується на підставі письмових доказів, долучених до матеріалів справи.

Вірним є також висновок суду про застосування вимог ст. 625 ЦК України, відповідно до якої на відповідача покладається обов'язок сплатити ОСОБА_3 суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення а також 3% річних від простроченої суми.

Разом із цим, ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення упущеної вигоди і моральної шкоди, суд припустився помилки.

Як зазначено вище, суд задовольнив вимогу ОСОБА_3 про стягнення на його користь розміру депозитного вкладу з нарахованими процентами. Крім цього застосував на цей розмір заборгованості індекс інфляції та 3% річних за весь час прострочення зобов'язання і таким чином компенсував позивачу усі збитки. За таких обставин підстави для вимоги відшкодування упущеної вигоди відсутні.

Стосовно відшкодування моральної шкоди слід зазначити, що відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування моральної шкоди.

Як вбачається із договору банківського вкладу між позивачем та відповідачем відшкодування моральної шкоди за порушення зобов'язання не передбачено.

Не може бути компенсована моральна шкода і відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», на який посилається ОСОБА_3, оскільки згідно п. 5 ст. 4 цього Закону, право споживача на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає лише у зв'язку із заподіянням шкоди небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією.

Із матеріалів справи не випливає факт заподіяння ОСОБА_3 шкоди такою продукцією.

Стосовно апеляційної скарги Банку про необхідність розгляду цивільного позову ОСОБА_3 разом із розглядом кримінальної справи про обвинувачення їх працівника, винного у заподіянні збитків, слід зазначити, що відповідно до ст. 28 КПК України право обирати вид судочинства для розгляду цивільного позову належить потерпілому.

Так як ОСОБА_3 звернувся до Галицького районного суду м. Львова для захисту порушеного права в порядку цивільного судочинства і відповідач не навів доводів про подання ним позову у іншому судочинстві, то розгляд його позову по суті районним судом є правильним.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати присуджуються пропорційно задоволеним вимогам, а відповідачеві - пропорційно вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так як вимоги позивача задоволені на суму 37721, 52 грн., то розмір судового збору в такому випадку становить 377, 22 грн. і відповідно до зазначеної вище норми слід стягнути із Банку на користь ОСОБА_3 сплачених ним при поданні позовної заяви 300 грн. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а на користь держави не 130, 33 грн. - як зазначено в резолютивній частині рішення, а 77, 22 грн. судового збору.

Таким чином, оскільки районний суд дійшов невірного висновку про заподіяння ОСОБА_3 збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної (немайнової) шкоди, то рішення в цій частині підлягає скасуванню і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду є законним.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 7 березня 2008 року в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди та упущеної вигоди скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення із Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» 2000 грн. моральної (немайнової) шкоди та 5302, 5 грн. упущеної вигоди - відмовити.

Стягнути із Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на користь держави 77, 22 грн. судового збору.

В решті рішення Галицького районного суду м. Львова від 7 березня 2008 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання чинності.