Справа № 22ц-2209 2008 р.

Категорія: 48

Головуючий у 1 інстанції: Цюмрак М. Д.

Доповідач: Мікуш Ю.Р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року вересня місяця 29 дня Колегія суддів Судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Зубарєвої К.П.

Суддів: Мікуш Ю.Р., Штефаніца Ю. Г.

При секретарі: Підлужній К.В.

З участю: сторін

розглянувши в судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 червня 2008 p., колегія суддів, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 27 червня 2008 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання батька.

Стягнено з ОСОБА_2 аліменти на утримання батька ОСОБА_1 в розмірі 100 грн. щомісячно на час його інвалідності, одноразово витрати на лікування в сумі 626 грн. 59 коп. та судові витрати по справі.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду є необ'єктивним, необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню частково.

Вимогу про стягнення аліментів щомісячно з відповідача в сумі 300 грн. врахував з майбутніми витратами на систематичне лікування та харчування на яке не вистачає з теперішньої пенсії.

Вважає, що оскільки сумлінно виконував свої батьківські права та обов'язки, не був позбавлений батьківських прав, тому є підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Крім цього суд не врахував, що відповідач по справі має достатній дохід, на даний час не одружений, інших утриманців немає, а тому матеріально спроможний платити аліменти.

Просить змінити оскаржуване рішення суду, збільшивши суму аліментів у його користь до 300 грн.

Відповідач по справі ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права.

Вважає, що участь у його вихованні брала лише мама, оскільки позивач по своєму характеру був надто різким, нехтував норми ст. ст. 8-10 Закону України „Про охорону дитинства", ст. 150 СК України.

Судом не прийнято до уваги його письмове заперечення, пояснення свідків, висновок судово-медичної експертизи.

Крім цього, він навчається та оплачує за навчання самостійно із свого заробітку. Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін на підтримання своїх апеляційних скарг, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення, апеляційна скарга позивача не може бути задоволена.

Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 1950 грн. являється непрацездатною особою у зв'язку із встановленою інвалідністю III групи по загальному захворюванню до 01.09.2008 р. (а.с. 3).

Згідно представленої в судове засідання довідки № 389022 від 19.08.08 р. інвалідність продовжено до 01 серпня 2009 р. із можливим працевлаштуванням диспетчером, черговим водієм-наставником.

Відповідно до довідки про отриманий розмір пенсії на час пред'явлення позову ОСОБА_1, то такий на січень 2008 р. становив 428, 26 грн. при прожитковому міну мімі для осіб, які втратили працездатність - 470 грн.

Задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, стягуючи в його користь з відповідача 100 грн. аліментів, суд не прийняв до уваги, що позивач являється інвалідом III групи загального захворювання із можливим працевлаштуванням, оскільки не досяг пенсійного віку.

Позивачем не пред'явлено жодних доказів про наміри працевлаштуватися та зареєструватися у випадку відсутності роботи у районному центрі зайнятості з метою отримання допомоги на випадок безробіття.

Колегія суддів вважає, що згідно пред'явлених суду доказів відповідачем, останній не спроможний надавати позивачу допомогу та сплачувати аліменти, а тому оскаржуване рішення суду слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Судом не звернуто уваги на те, що відповідач по справі ОСОБА_2 навчається у Бережанському агротехнічному інституті з 2004 року на платному навчанні. Вартість оплати за останній рік навчання становить 2050 грн.

Окрім цього, відповідач змушений проживати в орендованій квартирі так як навчається в іншій області.

За період навчання, позивач, працюючи на роботі та отримуючи немалу заробітну плату, не надавав будь-якої матеріальної допомоги своєму сину ОСОБА_2

Із отримуваної щомісячної заробітної плати в межах 1100 грн. (із середньомісячної нарахованої із відрахуванням податків та інших платежів із суми 1355, 18 грн.) відповідач змушений повністю себе забезпечувати, що, за його поясненнями, надзвичайно тяжко та економно.

Щодо стягнення одноразово суми 626, 59 грн. витрат на лікування, то ця сума, за підрахунками позивача та із врахуванням майбутніх витрат за рік на лікування, а не щомісячно.

За таких обставин, із прожиткового мінімуму, який позивач може отримати на себе за рахунок пенсії по інвалідності та додаткової роботи чи допомоги по безробіттю, позивач здатний себе забезпечити.

Окрім цього, пред'явлення чеків про куплені ліки не підтверджено історією хвороби позивача, що саме такі медикаменти рекомендовано позивачу.

Із врахуванням вище зазначеного, пояснень сторін, отриманих в суді апеляційної інстанції, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати, постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог так як на даний час відповідач не спроможний надавати йому матеріальну допомогу, а в позивача відсутні підстави для отримання такої.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п.2, 309 ч. 1 п.3, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_2задоволити.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 червня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог про стягнення аліментів за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі 2-х місяців.