АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22ц-1604 / 2008 р.

Головуючий по 1 інстанції Черненко В.О.

№

Категорія: № 46

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2008 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Бородійчука В. Г.

суддів Василенко Л.І., Демченка В.А.

при секретарі Петренко С. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 16 липня 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

встановила:

11.05.2007 р. ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В обгрунтування заявлених вимог позивачка вказала, що він з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі до 13 квітня 2006 р. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 p. народження, який проживає з нею та знаходиться на її утриманні.

В період шлюбу з відповідачем ними було набуте наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_1 Черкаської області, присадибні земельні ділянки: площею 0, 39 га по АДРЕСА_1; площею 0, 29 га, з яких 0, 19 орної землі, та 0, 10 га під забудову та 0, 10 га, розміщені на полі Набоково.

Угоди про добровільний поділ майна сторонами не досягнуто.

З урахуванням того, що з нею залишився проживати син, на утримання якого відповідач ніякої допомоги не надає, а також те, що нею в придбання спірного будинку було вкладено більше коштів, просила суд виділити їй 2/3 частини: житлового будинку АДРЕСА_1 Черкаської області, а також спірних земельних ділянок.

Під час розгляду справи позивачка зменшила заявлені нею позовні вимоги та просила суд виділити їй 1/2 частину спірного будинку в натурі та визнати за нею право власності на вказану частину вартістю 30 133 грн. 89 коп., розподіл провести по другому варіанту експертизи, виділивши їй частину з існуючим входом у дім. Від інших позовних вимог відмовилась.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 16 липня 2008 р. позовні вимоги задоволені.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину домоволодіння, з боку існуючого входу в дім, АДРЕСА_1 та виділено веранду літ. 1, кухню літ. 2, кладову літ. 3, коридор літ. 4, частину житлової кімнати літ. 6-1; надвірні споруди: погріб та 1/2 частину криниці.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 та виділено та виділено: частину житлової кімнати літ. 6-1; житлову кімнату літ. 7, житлову кімнату літ. 8; надвірні споруди: ганок, гараж та 1/2 частину криниці.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію в сумі 1061 грн. 11 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1332 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду, скасувати та постановити нове рішення, яким спірний будинок, як такий, що ним куплений залишити йому, стягнувши з нього на користь ОСОБА_4 1/3 частину його оціночної вартості в сумі 20 797 грн. Зобов'язати ОСОБА_4 повернути винесені її батьками будівельні матеріали з домоволодіння та відновити пошкодження. Судові витрати покласти на позивачку.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_4 представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що позов є обгрунтованим.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК Кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку доходу.

За статтею 63 наведеного Кодексу дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

При цьому, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу - ч. 1 ст. 68 СК України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що сторони з 1996 р. по 13.04.2006 р. перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 p. народження, який проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

За час шлюбу, у відповідності до договору купівлі-продажу від 28.11.2001 року сторонами було куплено житловий будинок АДРЕСА_1 Черкаської області, а. с. 5.

Таким чином спірний будинок є спільною сумісною власністю сторін.

Згідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21.04.2008 р. поділ будинку АДРЕСА_1 Черкаської області з технічної сторони можливий з незначним відступом від ідеальних часток. За даною експертизою експертом запропоновано два варіанти розподілу даного домоволодіння.

Суд першої інстанції при визначенні варіанту розподілу врахував прохання позивачки здійснити розподіл по другому варіанту наведеної експертизи, при цьому виділивши їй частину, яка має існуючий вхід. Під час слухання справи представником відповідача позовні вимоги не визнавались взагалі, варіант розподілу спірного домоволодіння не пропонувався.

Рішенням виконавчого комітету Городищенської міської ради № 422 від 28.11.2008 р., у виконання вимог ст. 152 ЖК України, сторонам було надано дозвіл на переобладнання і перепланування спірного житлового будинку.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, у відповідності до вимог наведеного закону та ст. 370 ЦК України, яка регламентує виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, обгрунтовано визнав право власності сторін, за кожним, на 1/2 частину спірного домоволодіння, здійснивши розподіл по другому варіанту судової будівельно-технічної експертизи від 21.04.2008 р.

При цьому колегія суддів враховує, що за даним варіантом мається технічна можливість виділити кожній стороні ізольовану частину будинку. Розподіл будинку за вказаним варіантом можливий без завдання шкоди господарському призначенню, являється зручним при користуванні як житловими так підсобними приміщеннями.

Крім того, даним розподілом враховано інтереси позивачки, яка є жінкою та проживає разом з дитиною сторін, оскільки їй виділено частину будинку яка має вхід, кухню та потребує меншого переобладнання.

Висновок судової будівельно - технічної експертизи № 416/417-БТ від 21.04.2008 р. з планом поділу житлового будинку АДРЕСА_1 Черкаської області та схематичним планом є невід'ємною частиною судового рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обгрунтовано визнані безпідставними.

Вимога апелянта про залишення йому спірного будинку, як такого, що ним куплений зі стягненням з нього на користь ОСОБА_4 1/3 частини його оціночної вартості в сумі 20 797 грн. є безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 71 СК України визначено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України та можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як в суді першої так і в суді апеляційної інстанцій позивачка не погодилась на присудження їй грошової компенсації.

Вимога апелянта в частині зобов'язання ОСОБА_4 повернути винесені її батьками будівельні матеріали з домоволодіння та відновити пошкоджень, також, не підлягає до задоволення, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та викладеного ні відповідач, ні його представник до суду з зустрічним позовом не звертались.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 16 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.