АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц- 2008 р.
Головуючий по 1 інстанції Колода Л.Д.
№ 1780
Категорія: № 5, 6
Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2008 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В. Г.
суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.
при секретарі Петренко С. П.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на самовільну забудову,
встановила:
23.10.2006 р. ОСОБА_5 3вернулась в суд з позовом до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на самовільну забудову.
В обгрунтування заявлених вимог позивачка вказала, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. З метою покращення своїх житлових умов вона самочинно добудувала опалювальну лоджію та столову. Бажаючи привести вказані добудови у відповідність до вимог законодавства звернулась до управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Черкаської міської ради, з приводу оформлення права власності на самочинно прибудовані балкони, але отримала відмову, так як дане питання вирішується тільки у судовому порядку.
Пунктом 2 ст. 383 ЦК України визначено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого.
Згідно проекту, розробленого ліцензованим архітектором, здійснені нею прибудови відповідають нормам та правилам по вибухо - пожежобезпеці, всі металеві деталі захищені від корозії.
Проект добудови опалювальної лоджії та столової належним чином та відповідно встановленої процедури погоджено з управлінням містобудування та архітектури Черкаського міськвиконкому, що підтверджується листом від 03.10.2005 р. № 1670/14.
Збудовані опалювальна лоджія та столова не виходять на магістральну вулицю, не погіршують архітектурний вигляд фасаду будинку та не розташовані на мережах міста.
З огляду на викладене позивачка просила суд визнати за нею право власності на самочинно побудовані опалювальну лоджію та столову, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 вересня 2008 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_5 право власності на опалювальну лоджію літ. 8 та столову літ. 4, що розташовані за адресою АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи скасувати та передати справу на новий судовий розгляд.
При цьому вказується, що недоречним є посилання суду на вимогу ч. 3 ст. 376 ЦК України про можливість визнання судом права власності на самочинну добудову за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване майно. Черкаська міська рада, до компетенції якої входить надання земельних ділянок, у встановленому порядку таку ділянку позивачу не виділяла, що підтверджено представником відповідача.
Крім того, суд відхилив клопотання про дослідження в судовому засіданні цивільної справи за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю та стягнення моральної шкоди для здійснення порівняльного аналізу фотокарток із зображенням самочинних добудов, яка стосується цього ж предмету спору і по якій судом 23.11.2004 р. винесено рішення, яким ОСОБА_5 було зобов'язано знести добудовані балкони,
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, районний суд виходив з того, що позивачці на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. З метою покращення своїх житлових умов вона самочинно добудувала опалювальну лоджію та столову. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи спірні прибудови відповідають державним будівельним нормам, існує лише відхилення від п.9.1 ДБН А.2.2-3-2004 «Проектування. Складання, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», що в свою чергу не може бути підставою для відмови в позові. Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 375, 376, 383 ЦК України суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення та за позивачкою необхідно визнати право власності на самочинно збудоване майно.
Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального права.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3 і 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.
За статтею 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
При цьому, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Таким чином у відповідності до наведеної вимоги закону право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй виділена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно - ч. 3 ст. 376 ЦК та за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб - ч. 5 наведеної статті.
Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачці на праві приватної власності, у відповідності до договору дарування від 26.09.2001 p., належить квартира № 76 в багатоквартирному п'ятиповерховому панельному житловому будинку АДРЕСА_1, яка розташована на першому поверсі вказаного будинку а. с. 6, 133.
З довідки КП ВЖРЕУ № 4 за № 678 від 27.08.2008 р. вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 зданий в експлуатацію в 1967 році та знаходиться на балансі та обслуговуванні в КП ВЖРЕУ № 4. а. с. 231.
Позивачкою заявлена вимога про визнання за нею права власності на самочинно побудовані опалювальну лоджію та столову, що добудовані до квартири розташованої на першому поверсі АДРЕСА_1 розмірами: 2.03 х 5, 25 м площею 10, 7 кв. м та 2, 22 х 4, 94 м площею 11, 6 кв. м.
Проте, ОСОБА_5 під будівництво спірних лоджії та столової земельна ділянка не виділялась. На час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій, у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно також виділена не була.
У відповідності до ч. 2 ст. 309 ЦК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.
Суд першої інстанції вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги керувався нормами матеріального права, які регламентують право власника земельної ділянки на забудову земельної ділянки, яким позивачка відповідно не являється, та визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, за наведених вище умов, ( ст. ст. 375, 376 ЦК України), в чому колегія суддів і вбачає порушення норм матеріального права у відповідності до ч. 2 ст. 309 ЦПК України.
Права ж власників квартир, до яких входить і право на свій розсуд здійснювати ремонт та зміни у квартирі, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку, регламентуються ст. 383 ЦК України та ст. 152 ЖК України, яка вимагає отримання дозволу на вказані перепланування виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Виконавчим комітетом Черкаської міської влади ОСОБА_5 рішення про надання дозволу на здійснення добудови до належної їй квартири не виносилось.
На ряду з викладеним при вирішенні спору колегія суддів приймає до уваги і наступне.
Так, на вимогу апелянта, в суді апеляційної інстанції було досліджено матеріали цивільної справи № 2 - 3654/04 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод щодо користування квартирою та стягнення моральної шкоди.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.11.2004 p., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11.03.2005 р. та ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 25.06.2007 p., яким справа переглядалась в порядку касаційного провадження, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод щодо користування квартирою та стягнення моральної шкоди були задоволені. ОСОБА_5 було зобов'язано усунути перешкоди в користуванні квартирою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом знесення добудованих до АДРЕСА_1 двох балконів. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдану моральну шкоду в сумі 250 грн. кожному.
Таким чином, з наведеного вбачається, що судом вже було встановлено, що здійснені добудови призвели до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Матеріали справи № 2 - 3654/04 містять фотокартки при порівнянні яких з фотокартками, які маються в даній справі вбачається, що зобов'язані до знесення два балкони та спірні самочинно добудовані опалювальна лоджію та столова є одними і тими ж спорудами.
Як пояснила в суді апеляційної інстанції представник позивача, фактично у виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.11.2004 р. ОСОБА_5 було з добудов знято декілька рядів цегли, чим було зменшено висоту добудованих споруд, проте рішення про знесення спірних балконів саме шляхом їх повного знесення виконане не було.
Судом апеляційної інстанції було досліджено виконавче провадження № 1354 - 18 відкрите на підставі виконавчого листа, виданого судом на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.11.2004 р.
Згідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.09.2007 р., у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом, виконавче провадження по виконанню виконавчого листа про зобов'язання ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні квартирою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, шляхом знесення добудованих до АДРЕСА_1 двох балконів, закінчено.
Проте, матеріали виконавчого провадження не містять акту державного виконавця, який би свідчив саме про знесення добудованих балконів.
Акт державного виконавця від 11.09.2007 p., відповідно до якого спірні балкони знесені боржницею і відповідно до технічного паспорту ЧОБТІ біля квартири розміщені приміщення лоджії та приміщення столової, а балкони відсутні, колегією суддів оцінюється критично, оскільки зміни до технічного паспорту ОСОБА_5, згідно до штампу, були внесені на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.11.2006 p., яким було визнано право власності на самочинне будівництво, яке ухвалою колегія суддів Судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Черкаської області від 03.09.2007 р. було скасоване а. с. 34, 136, 137, 159, 160.
Враховуючи викладене судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення, яким позивачці в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Підстав для направлення справи на новий судовий розгляд, передбачених ст. 311 ЦПК України, судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. ст. 376, 383 ЦК України, ст. 152 ЖК України, колегія суддів,
Вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 вересня 2008 року скасувати.
ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на самовільну забудову відмовити.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.