Справа № 22ц-1426

Категорія - 41

Головуючий у 1-ій інстанції - Спурза М. В.

Доповідач - Федоришин А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 липня 2008 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Богонюка М. Я.,

суддів: Шашкіної С. А., Федоришина А.В.

при секретарі - Борачок М. Б.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 18 березня 2008 року, -

встановила:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою про зобов'язання директора ДП «Турківське лісове господарство» надати дозвіл на реєстрацію місця його проживання у наданій цим підприємством квартирі за адресою: вул. Вокзальна, 1 в с Явора Турківського району Львівської області, у якій він проживає з 1974 року.

Суд відмовив у задоволенні позову.

Рішення оскаржив позивач. Просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його вимо г.

На обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд дійшов невірного висновку про віднесення спірного житла до нежитлового фонду, адже він проживає у ньому з 1974 року дотепер, його сім'я мала ордер на це житло, із заробітної плати стягувалась квартирна плата.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача - ОСОБА_3 на заперечення її обгрунтованості, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу безпідставною з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" від 11.12.2003 року, на який ОСОБА_4 посилається як на підставу своїх вимог, реєстрацією є внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання особи із зазначенням адреси її житла та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Із матеріалів справи, зокрема із копії паспорта позивача (НОМЕР_1, виданого Турківським РВ УМВС України у Львівській області 1 жовтня 2002 року), вбачається, що місце його проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 Львівської області. Ці дані підтверджуються відповідною погосподарською книгою.

Отже реєстрація іншого місця проживання не може бути проведеною без зняття із реєстрації за попереднім місцем проживання.

Обгрунтовано суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги ОСОБА_4 про зобов'язання директора ДП „Турківське лісове господарство" надати дозвіл на реєстрацію його місця проживання у приміщенні цього підприємства.

Так, згідно із матеріалами справи будівля на вул. Вокзальній, 1 у с Явора Турківського району є мисливським будинком, відноситься до основних фондів підприємства, призначена для господарсько-побутових потреб працівників підприємства і не відноситься до житлового фонду, а відтак - не може бути визнана житлом.

Таким чином, знаходження ОСОБА_4 у цьому приміщенні не є місцем його проживання у тому значенні, яке міститься у Законі України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" і тому відповідач не мав права давати дозвіл на реєстрацію цього місця проживання ОСОБА_4

Твердження ОСОБА_4 у скарзі про видачу йому ордера на це приміщення та стягнення із його заробітку квартирної плати не було доведено у районному суді, не надав таких доказів його представник в суді апеляційної інстанції, а тому ці його зауваження та вказівка про тривалість перебування в мисливському будинку не спростовує висновок суду про відсутність підстав для дачі дозволу на реєстрацію цього місця проживання.

Так як суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то апеляційна скарга ОСОБА_4 має бути відхилена, а рішення залишитись без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Турківського районного суду Львівської області від 18 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.